Best practices та центри компетенцій в армії

Коли працював в ентерпрайзі в кінці бородатих нульових, то застав розвиток так званих «центрів компетенцій» та впровадження продукту Confluence (не плутати з Confluent!). За гучними словами ховалась корпоративна вікіпедія та обов’язок розробити курс+тренінги по продукту, овнером якого я був.

Найпопулярнішою, звісно, були матеріали та тренінги від джентльменів з System Performance. Кілометрові гайди по переписуванню ораклових запитів та тюнингу гарбедж колектора розходились, як гарячі пиріжки, та втримували хиткий продукт від того, щоб він не впав під власною вагою остаточно.

Зараз мене надзвичайно дивує та засмучує відсутність адекватної системи передачі знань та впровадження рішень які працюють у війську.

Робота з системами, які, фактично з’явилися посеред війни, кожним підрозділом вивчається заново, заново набиваються ґулі, заново розробляються велосипеди.

Чому командування не візьме, те що добре працює, наприклад, умовний ОПУБАС пана Мадяра, і не впровадить його практики на все військо? Я знаю про деяку конкуренцію, та, якщо це можна назвати «заздрість» між різними підрозділами та структурами, маю деякі думки щодо причин цього, але так і не можу зрозуміти, що заважає взяти й розкатати рішення якщо не на всі збройні сили, то хоча б на підрозділи, які не мають цих самих сильних центрів компетенцій та проходять весь шлях з нуля.

Чому «Небесний русоріз» влаштовує пан Стерненко, а не проводиться системна робота зі знищення розвід крил по всьому фронту? Зробили ж мобільні вогневі групи які досить успішно справляються з шахедами, значить можемо?

Так само з іншими складниками — чому не беруть бригаду яка показує результат, та не переносять її досвід на інші?

Зараз багато тримається на горизонтальних зв’язках, якщо знати потрібних людей, то можна напроситися на навчання, так, але це має бути системна робота.

Туди ж і проблема переведень. Якби це питання урегулювали то хороші частини швидко б отримали більше людського ресурсу, і масштабування відбулося само собою, органічно.

Питання є, відповідей немає, час плине, а ми й далі знову й знову робимо від 0 до 1.

Цей текст взято з особистого блогу після отримання дозволу автора.