Казка про те, як ми привидів шукали через штучний інтелект. І таки знайшли

Отже, чергова пʼятниця, 10 година вечора, тут мені пише один із власників компанії із дуже цікавою проблемою — знайома дівчина почала використовувати наш додаток, генерує зображення, а замість неї — якийсь чоловʼяга дивиться із екрану телефону.

Треба відмітити , що в нас відбувається робота із нейронною мережею, схожою на Remini та подібних — в нас є власні заготовлені зображення і на них штучних інтелект вставляє обличчя користувача. Накшталт «Відчуй себе на Мальдівах чи у камʼяному віці».

Я перевіряю свій додаток — все працює адекватно, підключаємо розробника по AI — в нього теж все працює як годинник. Але у дівчинки вперто генерує обличчя якогось вусатого дяді замість тендітної дівчинки.

Вона надіслала фото. Звичайне фото у дзеркало дівчини із спортзалу, окрім неї жодної персони на світлині немає.

Завантажили. Отримали результат — вусатий дядько. Перестали вірити у науку і трішки більше стали вірити у потойбічне.

Через декілька годин танців із бубном нам вдалося розібратися. А виявилось, що в дзеркалі був ледь помітний відблиск обличчя чоловіка. Наше око його майже не бачить, сприймає вже як шум, але от нейронка вирішила, що це більш підходящий варіант для генерування, ніж обличчя по центру кадру.

Мораль: встановлюйте внутрішню логіку визначення обличчя, бо навіть коли ти попереджаєш про те, що повинно бути одне обличчя в кадрі, випадково можуть додатися ось такі «привиди».

Цей текст взято з особистого блогу після отримання дозволу автора.