Про важливість спілкування в команді або «Ну… цей… цей во….»

Ми всі часто говоримо про те, що спілкування в команді — це дуже важливо. Важлива атмосфера й таке інше.

Але я помітив ось такий нюанс — через те, що кожен мислить у власній парадигмі відносно свого стеку, ми маємо купу проблем із непорозумінням або невиправданих очікувань стосовно результату. Іншими словами — хотіли індика, а отримали гуску, бо це теж птиця.

Тому я взяв за правило пояснювати деякі технічні нюанси відразу, до того, як дати завдання (чи то мене душніли покусали?). Так, це на п’ять хвилин довше ніж зазвичай, але часто економить потім купу часу в пошуках багів.

Як приклад — коли ми ставимо завдання бекендеру зробити черговий ендпоінт, то він мусить враховувати енергозберігаючу політику iOS, яка не дасть висіти відкритому з єднанню в очікувані колбеку й відразу влаштує Lost connection, якщо користувач згорне додаток, та перейде в інший.

Або ж дизайнеру трошки розказати що ти можеш зробити , а що ні.

Як додатковий плюс — це в цілому гарно впливає на атмосферу колективу, бо всі трохи більше розуміють один одного. Ну або у нас просто немає заср*нців у компанії.

Але це працює і в іншу сторону — для того аби краще зрозуміти, як працюють нейроні мережі й що ми можемо, а що ні, я навчився розгортати ці мережі та трохи їх навчати. Зайвим точно не буде.

Цей текст взято з особистого блогу після отримання дозволу автора.