Як зробити біг регулярною звичкою, а не тимчасовим поривом?

Ще жодного разу я не прокидався з бажанням вийти на пробіжку. Завжди знаходяться переконливі причини сьогодні пропустити, довше поспати чи залипнути в телефоні під теплою ковдрочкою.

Але ще жодного разу я не пошкодував, що таки переборов себе. Навпаки — з часом помітив, наскільки інакше проходить день, коли починаю його з пробіжки. Я почуваюсь спокійніше, мені легше зосереджувати увагу, голова та тіло сповнені енергією і навіть буденні справи приносять більше задоволення.

Проте, людський мозок запрограмований оберігати нас від зайвого дискомфорту. Тому цей внутрішній спротив нікуди не подінеться — але можна навчитися його долати.

Насамперед, треба навчитись швидко вставати з ліжка. Для себе я відкрив техніку «5 секунд» — як тільки відкриваю очі, починаю відраховувати п’ять, чотири, три, два, один — і піднімаюся. Чому це працює? Таким чином активується зона мозку, відповідальна за свідомі дії та контроль. Вона перехоплює ініціативу, і ви встигаєте піднятись ще до того, як лінь і відмовки візьмуть гору.

Також варто подбати про те, щоб у внутрішнього спротиву залишилося якомога «менше карт». Наприклад, ще з вечора я готую спортивну форму, щоб зранку не довелося її шукати. І обов’язково ставлю на зарядку навушники, щоб уранці не з’ясувалося, що їх ще треба заряджати.

Ще одна річ, яку я для себе зрозумів — пробіжка не мусить бути довгою та виснажливою. Найчастіше я пробігаю всього 2 км, що разом із розминкою та душем займає до 30 хв. І цього вистачає, щоб зарядити мене на цілий день.

Корисна звичка швидше пустить корені, якщо мозок асоціюватиме її з чимось приємним. Хтось бігає під улюблену музику, а я — прослуховую політичні огляди. Навіть завів окремий плейліст на ютубі, куди закидаю цікаві відео спеціально «на потім» — щоб було під що бігти наступного разу.

Ну і звісно — не варто картати себе за пропуски. Не встиг побігати зранку — шукаю вікно посеред дня. Не знайшов — хоча б виходжу на прогулянку ввечері. Не вийшло зовсім? Нічого страшного, завтра буде новий день.

Не забуваймо, що ми — люди, і нам ніколи не стати ідеальними. Та й чи взагалі треба?

Цей текст взято з особистого блогу після отримання дозволу автора.