Грант $50 тис. і робота в Долині. Як розробник може врятувати планету і скільки вийде заробити

Олег Цаль-Цалько побудував кар’єру в EPAM: прийшов 22-річним мідлом і виріс до архітектора рішень. Зараз він не тільки працює над проєктами, але й викладає в освітніх програмах компанії, а ще займається найбільшою в Україні конференцією для Java-розробників – Devoxx Ukraine.

Через 11 років Олег задумався ще й про власну справу. Йому хотілося робити щось дійсно важливе, в ідеалі бути корисним не тільки для себе та близьких, а й для світу навколо. У пошуках ідеї, як можна зробити планету трохи кращою, якщо все життя займався кодом, Олег дізнався про sustainability – сталий розвиток.

У партнерському проєкті з EPAM Олег Цаль-Цалько розповів Highload, як ця концепція працює в IT, що «сталого» вже роблять світові IT-корпорації і чому українцям теж пора приєднатися до цього тренду.

Як я вирішив, що буду програмістом

Мій тато – інженер, у дев’яності по роботі він багато перетинався з хлопцями з IT. Він говорив: «Вони такі розумні, багато заробляють, ти теж так зможеш». Відтоді у шкільних творах я став писати, що стану програмістом.

Програмувати я почав в університеті, коли вступив на факультет інформатики та обчислювальної техніки. Там ми з першого курсу вивчали Java, з цією мовою я й пов’язав свою кар’єру. За цей час я працював із Scala, Groovy, Python. А зараз як архітектор рішень я активно використовую Amazon Web Services Cloud.

На старших курсах університету я працював фрилансером, створював додатки. А в 2009 році мене взяли мідл-розробником в EPAM. Тут я виріс спочатку до сеньйора, потім до тімліда, а згодом – до архітектора рішень. Тепер я викладаю: випустив уже десять потоків студентів в EPAM Solution Architecture School, навчаю розробників на програмах EPAM.

За 12 років в EPAM я ніколи не хотів піти. Проєкти такі різні, що здається, ніби ти переходиш з однієї компанії в іншу. Але рік тому мені здалося, що я досяг стелі, і я задумався ще й про власну справу.

Так, я міг би створити бізнес, пов’язаний з архітектурою, але це не можна назвати моїм покликанням і метою в житті. Я почав шукати, що для мене важливо, і знайшов трохи пафосну, але просту відповідь: рятувати планету.

Я дуже люблю природу, не можу спокійно дивитися на гори сміття в лісі чи на пляжі. Під час подорожей я бачив, як море викидає на берег пластикові пакети і як вмирають корали, але не знав, чи може тут чимось допомогти людина з IT.

Не просто кодити, а робити світ кращим

Я почав більше читати і познайомився з концепцією sustainability, або сталого розвитку в IT. Її суть можна сформулювати так: не створюйте нові проблеми для планети, а вирішуйте існуючі за допомогою технологій.

Google, Microsoft та Amazon вже цим займаються. У дата-центрах цих корпорацій зосереджені величезні обчислювальні потужності, адже купа світових компаній зберігає у їхніх хмарах свої дані. Щоб забезпечити цю потужність, потрібно дуже багато енергії, а її зараз здебільшого отримують від спалювання нафти і газу. Через це в атмосферу потрапляє багато вуглекислого газу, що посилює парниковий ефект.

Парниковий ефект підвищує середню температуру на Землі. Через це тануть льодовики і піднімається рівень світового океану. Білі ведмеді втрачають дім, а прибережні міста йдуть під воду. У спекотних районах при цьому стає ще сухіше – справжня еко-катастрофа.

Тому корпорації намагаються отримувати електроенергію з відновлюваних джерел: сонця, води та вітру. І оптимізують процеси так, щоб витрачати менше енергії. Генеральний директор Google Сундар Пічаї вже пообіцяв, що до 2030 року корпорація повністю перейде на «зелену» енергію.

Європейська влада також хоче, щоб компанії стали екологічними. Вводять податок на викиди CO2 у виробництві, спонсорують екоініціативи. Думаю, у майбутньому бізнес, який захоче отримати інвестиції, змушений буде стати сталим.

IT-проєкти, які вже допомагають планеті:

• WildMe – створили технологію на основі машинного навчання та штучного інтелекту, яка дозволяє відстежувати популяцію диких тварин одного виду за фото. Тепер їх не потрібно ловити, присипляти та чипувати.
• GoRecycle – їхній застосунок показує, де в Україні розташовані контейнери для роздільного збору сміття та де можна утилізувати батарейки.
• We Don’t Have Time – соціальна мережа для боротьби зі змінами клімату. Там обговорюють проблеми екології та просувають свої екоідеї.

З чого почати свій шлях у сталому розвитку

Усе, що я читав і дивився про сталий розвиток, я збирав у базу знань. А потім почав думати, як застосувати це на практиці. Є три шляхи: долучитися до екоініціатив на роботі, приєднатися до існуючого проєкту або втілювати свої ідеї. Я знав, що в EPAM є ековолонтери GreenTeam, і першою справою звернувся до них.

Один із проєктів GreenTeam – застосунок, де можна порахувати, скільки CO2 через вас потрапляє в атмосферу. Я допоміг їм покращити архітектуру застосунку – це був мій маленький крок у «сталість».

Олег Цаль-Цалько рекомендує: 10 корисних застосунків у сфері сталого розвитку

Якщо у вашій компанії такого немає, а шукати проєкти ви ще не готові, свій внесок у збереження природи все одно можна зробити. Для цього постарайтеся дотримуватися правил «зеленого» коду:

1. Пишіть ефективний код. Чим він важчий, тим довше запускається, виконується і споживає більше обчислювальних ресурсів. А це потребує більшої витрати енергії.
2. Приберіть з архітектури частини, які працюють у холосту. Це як вимикати після себе світло та воду – застосунок витрачатиме менше ресурсів.

Більше про «зелений» код на Devoxx Ukraine розповість Іоанніс Колавіс, архітектор рішень з Atos. 

Перевірити, наскільки ваш код «зелений», можна за допомогою інструмента, розробленого колегами Мартина Фаулераодин із найвідоміших спеціалістів з архітектури ПЗ. Думаю, скоро це стане таким же звичним критерієм для проєкту, як і перевірка тестами.

Після GreenTeam я вирішив створити спільноту для всіх IT-фахівців, яким цікава тема сталого розвитку, – Developing a Sustainable World. Тут розробники можуть ділитися ідеями, пропонувати власні проєкти та поповнювати нашу спільну базу знань.

Як можна заробити, рятуючи планету

Кажуть, що в сталих або екопроєктах грошей немає і вони шукають волонтерів, які працюватимуть за їжу. Розвію цей міф:

• Держави готові за це платити, адже прогресивна влада хоче зробити міста комфортними для життя. Агентство Tapp архітектора Тома ван Армана створило багато рішень для Амстердама: одне з них – Future Fitness Garden. Алгоритм рахує людей за допомогою міських камер і за допомогою світлодіодних ліній нагадує їм дотримуватися соціальної дистанції, щоб зменшити ризик зараження COVID-19.
• Фонди підтримують стартапи фінансово. Уже зараз є багато грантів для сталих проєктів. Організація Future For Nature пропонує 50 тис. євро за ідеї боротьби з вимиранням тварин. А The Nature Conservancy допомагає ініціативам щодо збереження навколишнього середовища.
• Фахівці зі сталого розвитку потрібні великим компаніям. Resource Energy із Сан-Франциско шукає віддаленого директора зі сталого розвитку із зарплатою $85–150 тис. на рік. А Spirit Environmental готові платити консультанту $60–90 тис. на рік.

Я впевнений: уже за 10 років IT-фахівець із навичками у сфері сталого розвитку буде дуже затребуваний і в Україні. Таких проєктів стане більше, і оплата за них буде високою.

Сталий розвиток на Devoxx Ukraine

У 2020 році я став програмним директором конференції Devoxx Ukraine, на якій до цього виступав як спікер. І головною темою цієї конференції запропонував обрати «Сталий розвиток». Розробники можуть не лише приносити користь бізнесу, а й вирішувати реальні життєві проблеми. І на конференції ми хочемо це показати.

На цей Devoxx я запросив спікерів, яким є що розповісти про те, як поєднуються IT і сталий розвиток. Особливо рекомендую послухати:

• Тома ван Армана: «Створення сталого міста (по одному застосунку за раз)»;
• Джейсона Холмберга: «Wildbook: інженери з програмного забезпечення та машинного навчання борються з вимиранням»;
• Маартена Сукеля: «Міський штучний інтелект в Амстердамі».

Проєкти у сфері сталого розвитку допоможуть вирішити й наші проблеми: зі сортуванням сміття або із забрудненим повітрям у Запоріжжі. Україна, до речі, вже пообіцяла, що до 2040 року відмовиться від вугілля для виробництва електроенергії.

Я не впевнений, що зараз у влади є чіткий план, як зробити Україну екологічнішою. Але, думаю, ініціативи від бізнесу та волонтерів зможуть змінити ситуацію. І в майбутньому ми створимо класні екопроєкти, щоб зробити наше життя значно кращим.

Фотограф: Анастасія Соловйова