Не давайте іншим контролювати вас: п’ять звичок емоційно сильних людей

Чи бувало колись, що вас переповнювали емоції? Або за хвилину раптово змінювався настрій? Мабуть, ви б хотіли дізнатися, як залишатись спокійним, незважаючи на те, що відбувається довкола.

Психолог Нік Уігналл пише, що загалом в емоціях немає нічого поганого. Але дехто контролює свої емоційні реакції краще за інших.

За його словами, це зумовлено різними причинами: від генетики та виховання до того, чи виспались ви минулої ночі. Проте часто люди цілеспрямовано працюють над тим, щоб навчитись давати раду емоціям.

У своєму блозі на Medium Нік ділиться звичками, які допоможуть контролювати себе. Передаємо йому слово.

1Метапізнання

Метапізнання — це вміння думати про своє мислення.

Власне, це здатність усвідомлювати та оцінювати те, що відбувається у вашій свідомості. Зокрема, думки, емоції, переконання, настрої, очікування, внутрішній діалог тощо.

Більшу частину часу наш розум працює на автопілоті: щось відбувається, і ми реагуємо. Наприклад:

• партнер зле на вас зиркає, у відповідь ви кажете йому щось неприємне;
• ваш бос надсилає пасивно-агресивний електронний лист, на який ви не знаєте, як відповісти, тому гортаєте стрічку Facebook;
• болісний старий спогад спливає у пам’яті, і ви поринаєте в невеселі думки.

Чим більше ви ігноруєте власний розум, тим менше ви маєте влади над своїми реакціями.

Це призводить до значної емоційної нестабільності та стресу:

• якщо ви за замовчуванням очікуєте, що з усіх варіантів розвитку подій трапиться найгірший, то весь час тривожитеметесь;
• якщо ви автоматично відповідаєте на критику критикою, то будете весь час розчаровані та злі;
• якщо ваша типова реакція на негативні події — звинувачувати себе, то ви постійно відчуватимете сором та провину.

Натомість, якщо зможете зупинитися та проаналізувати, що відбувається у вашій свідомості, то будете діяти усвідомлено і цілеспрямовано.

Не намагайтеся контролювати свої емоції, краще почніть цікавитися ними.

«Між стимулом і реакцією є простір. У цьому просторі ми маємо силу для вибору відповіді. У нашій відповіді — наше зростання і свобода» — Віктор Франкл

2Перемикання уваги

Більшість людей проводять час, думаючи про все, що привертає їхню увагу.

Наш розум легко переходить від новин в соцмережах до мрій про нову машину, часто не особливо заглиблюючись в предмет. 

Проблема у тому, що зміст ваших думок визначає ваш настрій.

Якщо ви постійно хвилюєтеся про майбутнє, збільшується ваша тривожність. Роздуми про минулі помилки призводять до стійкого відчуття сорому. Якщо ви постійно згадуєте, як вас образили, то злитиметесь весь час.

Для того, щоб змінити свій емоційний стан — змініть свої думки.

На жаль, це може бути важко:

• коли ви потрапили в спіраль тривожності, буває важко зосередитися на роботі;
• коли ви застрягли в роздумах, як вас колись образили, важко приділяти увагу тим, хто поруч;
• коли ви потрапили в пастку нав’язливих думок про погане самопочуття, то нелегко зробити щось, що може допомогти.

Зламайте шкідливі шаблони мислення і ви уникните болісних почуттів, які вони викликають. Для цього ви повинні навчитися контролювати свою увагу.

Врахуйте, що здатність контролювати свою увагу — це м’яз. Якщо його не тренувати, він буде слабким. Це означає, що ваш настрій і емоції будуть залежати від того, про що ви зараз думаєте.

«Теперішній момент наповнений радістю та щастям. Будь уважним, і побачиш це» — Тіч Нхат Хань

3Співчуття до себе

Коли вам важко, ставтеся до себе так, як би ви поставилися до свого хорошого друга.

Більшість з нас чомусь завжди надмірно звинувачує себе за помилки. Іронія в тому, що до інших людей в такій же ситуації ми зазвичай ставимося надзвичайно співчутливо та з розумінням.

На жаль багатьом з нас у дитинстві розповідали, що потрібно бути суворим до себе, щоб досягти успіху. 

Тому ми ставимось до себе, як суворий сержант до новобранця, думаючи, що це запобігає невдачам. Проте це не зовсім так…

Більшість людей досягають успіху не завдяки самозасудженню, а всупереч йому.

Насправді, ми були б набагато ефективнішими та щасливішими, якби припинили звинувачувати себе за кожну невдачу чи помилку.

Коли ви дорікаєте собі за помилку, то лише додаєте болісних емоцій і стресу.

Якщо ви хочете цього уникнути, поспівчувайте собі, а не займайтеся самоосудом.

«Це момент страждання. Страждання є частиною життя. Хай же я буду добрим до себе в цей момент. Хай я виявлю співчуття, яке мені потрібно» — Крістін Нефф

4Емоційна стійкість

Дуже важливо навчитись, як реагувати на емоції та настрої, щоб ви контролювали їх, а не вони — вас.

 Але інколи ви все одно відчуватимете, що не впоралися: 

• Ви можете бути співчутливі до себе, але помилки все одно засмучують. Ви, скоріш за все, звинувачуватимете себе чи вам буде соромно.
• Навіть якщо ви добре усвідомлюєте свої болісні емоції, вони все одно завдадуть прикрощів, коли раптово з’являться.
• Як би добре ви не керували своєю увагою, час від часу все одно будете хвилюватися про щось.

Усе це означає, що ви маєте продовжувати жити, незважаючи на те, що вам погано.

Так само, як бігун, щоб досягти фінішу, має бігти, незважаючи на те, що втомився, вам потрібно жити, навіть якщо ви стикаєтеся з важкими емоціями.

На жаль, альтернативи немає.

Не чекайте ідеальних умов, щоб зробити щось важливе. Ви будете постійно відкладати рішення, про що пожалкуєте потім. 

Зрозуміло, що навіть дрібниці даються важко, коли вам емоційно погано. Але якщо ви розвинули емоційну стійкість, вам буде легше. 

Бігуни лише завдяки тренуванням долають марафонські дистанції, незважаючи на втому та біль. Спочатку вони пробігають пару миль, потім — 5, далі збільшують дистанцію до 10. Емоційна стійкість напрацьовується так само.

Щоб зрозуміти, як найкраще виходити з важкого емоційного стану та жити далі, ви маєте тренуватися. 

Отже, наступного разу, коли трапиться щось неприємне, не запитуйте себе «як мені не почуватися так погано?». Краще шукайте відповідь на питання «як я можу використати те, що трапилось, щоб покращити свою емоційну стійкість?».

«Людина, яка пересуває гору, починає з маленьких камінців» — Конфуцій

5Асертивна комунікація

Більшість людей розуміють цей термін як «груба або настирлива». Але насправді це зовсім не так. 

Асертивність — це здорова середина між пасивним та агресивним спілкуванням.

Агресивне спілкування означає неповагу до бажань і потреб інших людей (наприклад, маніпулювання).

Пасивне спілкування — це коли ви не поважаєте власні бажання та потреби. 

Асертивне спілкування — це коли ви чесно кажете про свої бажання та потреби, але робите це з повагою до інших.

Як це стосується вашої емоційної сили та того, як ви даєте собі раду з поганим настроєм?

Справа ось у чому: коли ви постійно уникаєте зовнішніх конфліктів, то отримуєте внутрішній конфлікт.

Найчастіше це трапляється, коли люди занадто пасивні у спілкуванні. Так, наприклад, ви зазвичай просто «пливете за течією», коли ухвалюються рішення у групі, не висловлюєте свої думки чи ідеї, легко поступаєтеся, щоб уникнути конфлікту.

Якщо ви постійно прислухаєтесь до бажань інших людей та ігноруєте власні, то ваша самооцінка і ставлення до себе погіршується. А рівень тривоги та розчарування зростає, бо ви практично не задовольняєте свої потреби.

Зрештою, ви починаєте ображаєтеся на інших людей, тому що вони завжди отримують те, що хочуть, а ви — ні. Ваша самооцінка погіршується, ви постійно тривожитесь. 

Як ви думаєте, чи вийде ефективно керувати складнішими емоціями на додачу до всього цього?

Звісно, ні.

Наполегливість допоможе підвищити самооцінку та впевненість у собі. Відповідно, ви будете сильнішими та врівноваженішими, і краще дасте раду сильним емоціям.

«Як тільки ти повіриш собі, то знатимеш, як жити» — Йоганн Вольфганг фон Гете

Автор: Нік Уігналл

Текст адаптувала Євгенія Козловська