SoftServe: як починалась найбільша IT-компанія, яку контролюють українці

Ця стаття — перша з розповіді про конкретних людей. Вона є частиною спецпроєкту “Визнані у світі” — про те, як вітчизняний бізнес виходить на світові ринки.

Українське походження мають десятки мультимільйонерів зі сфери IT. Щонайменше шість з них стали мільярдерами. WhatsApp, PayPal, OnlyFans, Revolut, Grammarly, GitLab, Solana… Всі ці компанії заснували або очолюють люди, які народились у таких містах, як Київ, Одеса, Харків, та навіть у Фастові.

Проте цей успіх має гіркий присмак: для багатьох «наших» мільярдерів зв’язок з батьківщиною давно став лише рядком у біографії. Їхні податки живлять інші економіки, а про своє українське походження вони згадують лише тоді, коли цього вимагає ситуація чи публічний імідж.

Фундамент вітчизняного масштабу

На противагу IT-емігрантам, які асимілювалися на Заході, в Україні активно зростають власні гіганти, чиї головні офіси та центри розробки залишаються вдома. Еталонами цього напрямку є SoftServe та Ajax Systems. 

Вплив цих компаній відображається не лише в програмних продуктах, а й в списках найзаможніших українців. В рейтингу NV Топ-30 Олександр Конотопський (Ajax Systems) зараз посідає 14-ту сходинку, співзасновники SoftServe Тарас Кицмей та Ярослав Любінець — 24-ту та 30-ту відповідно.

SoftServe народилась у турбулентні 90-ті — час, коли країна лише вчилася дихати на повні груди. За три десятиліття компанія не просто вціліла, не ставши здобиччю іноземних інвесторів, а й сама розпочала експансію, відкривши офіси в багатьох країнах світу. Зараз в ній працює 11 тисяч співробітників у 15 країнах, включно в такими екзотичними для нас, як Колумбія та Чилі.

Кімната у львівському гуртожитку

Витоки SoftServe беруть початок наприкінці 80-х років в гуртожитку Львівського національного університету. Майбутні мультимільйонери Тарас Кицмей та Ярослав Любінець три роки жили в одній кімнаті. Ще одним їхнім сусідом був Ігор Козачук. У 2000 році він теж приєднається до SoftServe та стане одним з топ-менеджерів компанії. 

Кицмей та Любінець знали один одного з дитинства. Вони виросли в сусідніх селах Івано-Франківської області, в шкільні роки нерідко зустрічались на математичних олімпіадах. Після школи обидва поступили на факультет прикладної математики ЛНУ, навчались в одній групі.

Як згадує Кицмей, перші замовлення на програмування у нього з’явились ще в аспірантурі Львівської політехніки. Допоміг у цьому науковий керівник, професор Володимир Пасічник. Наприкінці 1980-х деякі місцеві підприємства вже мали комп’ютери, але в них не було спеціалізованого програмного забезпечення. Бориславський ливарно-механічний завод був одним з них. Кицмей, Любінець та ще троє людей вирішили допомогти з автоматизацією виробництва.

Оплата була доволі високою, як на той час. Викладаючи в політехніці, Тарас Кицмей щомісяця заробляв 180-200 радянських рублів. Проект по розробці програмного забезпечення для заводу приніс йому 20 тисяч. Наступними клієнтами стали Бориславська фабрика нетканих матеріалів та Дрогобицький нафтопереробний завод. Співпраця успішно продовжувалась аж до розпаду СРСР.

Початок 90-х. Нові реалії, нові замовлення

У 1992-му, за словами співзасновника SoftServe, «все пішло в піке»: львівські заводи не вписалися в рейки ринкової економіки. Виробництво зупинилось, а з ним і всі замовлення. Деякий час Кицмей занурився в написання дисертації, але врешті повернувся до бізнесу з розробки програмного забезпечення.

Двоє знайомих Тараса Кицмея — Юрій Василик та Ігор Мендзебровський — теж аспіранти Львівської політехніки, написали бізнес-проект створення компанії SoftServe Ltd. Цей документ показали Марку Капію — американському інженеру-програмісту українського походження, який в 1993 році приїхав до Львова викладати курси з підприємництва та запускати бізнес з аутсорсингу ПЗ. 

Свій курс Капій викладав у Політехнічному інституті. Василик і Мендзебровський відвідували його лекції, бізнес-план SoftServe став їхньою випускною роботою.

У 2010 році, в гостьовій статті для DOU, Марк Капій заявив, що, незважаючи на всі складнощі початку 90-х, Україна в той час була дуже перспективною країною для аутсорсингу. Середня зарплата була на рівні $40 на місяць. І хоча програмісти заробляли значно більше середньостатистичного працівника, все одно видатки на одного місцевого розробника були в багато разів менші порівняно з тим, скільки треба було платити американцям.

Через Капія бізнес-план зі створення SoftServe потрапив до Воррена Бруґґемана, колишнього віце-президента General Electric. Бруґґеман, як і Марк Капій, був випускником Політехнічного інституту Ренсселера (штат Нью-Йорк). До того ж, його дружина мала українське походження, що теж мало вплив на підтримку проекта. 

У 1993 році Воррен Бруґґеман допоміг створити на базі Львівської політехніки (де викладали Кицмей та Любінець) бізнес-інкубатор. Хоча він вийшов на пенсію ще в 1985 році, зв’язки з керівництвом General Electric залишились. Бруґґеман «вибив» для SoftServe перше замовлення від GE.

За словами Кицмея, він приєднався до SoftServe в жовтні 1993-го. Василик та Мензебровський звернулись до нього після заключення контракту з General Electric, оскільки на той час Тарас мав найбільший серед них досвід програмування. 

«Вони керували, займалися контактами, а я взяв усю розробку на себе, — згадує Кицмей.

Масштаб General Electric важко переоцінити. У 90-ті роки це була одна з найбільших та найвпливовіших технологічних компаній США. Їй належав загальнонаціональний телеканал NBC та безліч інших активів по всій країні. Отримати замовлення від такого гіганта було фантастичним успіхом для початківців. Маючи в портфоліо історію успішної співпраці з GE, молода компанія могла сподіватись на нові контракти з американськими підприємствами.

У 1994 році Softserve уклала свій перший довгостроковий контракт з Data Council, американською фірмою з розробки бухгалтерських систем. Співпраця була тривалою: щороку замовлення від Data Council приносило українській компанії близько $100 000. Для Львова в 90-ті це були великі гроші.

Через 4 роки компанія вже налічувала 100 співробітників. У 2000 році відкрила свій перший офіс у США. Наприкінці 2021 року SoftServe розширила свою діяльність на регіон Латинської Америки.

У 2020 році, в інтерв’ю для MC.Today, Ярослав Любінець заявив, що SoftServe береться за контракт лише тоді, якщо співпраця принесе від $500 тисяч на рік.

У 2013 році Тарас Кицмей залишив посаду президента компанії, оперативне управління десятками офісів по всьому світу довірили американцю Алану Гарлану, якого через два роки замінив Крістофер Бейкер. На сьогодні Кицмей залишається членом Ради директорів, яку досі очолює інший співзасновник SoftServe — Ярослав Любінець.

Підписуйтесь на нас у соцмережах: Telegram | Facebook | LinkedIn