«Треба пожити за межами України, щоб зрозуміти, яка вона крута»: що айтівцям не подобається за кордоном

Айтівці та айтівниці, що живуть за кордоном або евакуювалися туди після початку повномасштабної війни, поділилися на форумі DOU мінусами життя в країнах Євросоюзу та іншого ближнього зарубіжжя. До чого варто бути готовим українцям при переїзді, читайте далі на Highload.

Що в сусідів

Почнемо з країн ближнього зарубіжжя, а саме Польщі. Вона гостинно прийняла понад 3 млн біженців з України — понад половину з усієї кількості. Але наші співвітчизники відзначають деякі особливості місцевого життя, що викликають дискомфорт.

«Ніхто нікуди не поспішає, дуже повільно все, не можна взяти і зробити манікюр — є запис, до лікаря — запис. Дуже мало людей на вулиці після 19:00. Курять багато жінок, чоловіків різного віку. Але багато чого і подобається», — ділиться HR-manager Євгенія Невська.

Також європейські міста деякі українці знаходять не дуже затишними та занадто дорогими.

«У старих містах типу Праги весь центр дуже тісний, старі кам’яні холодні будинки, відсутні паркувальні майданчики у дворах. Ціна паркування: 20–30 євро за ніч у підземному паркінгу за два квартали від готелю, і нічого ближче чи дешевше немає, — розповідає Андрій. — Значно складніше розв’язувати фінансові питання з користуванням європейськими банками для безготівкових платежів. Наприклад, тут досі існують комісії 2–6,5% за розрахунок карткою за кордоном, із конвертацією валюти… Переказ з картки на картку, якщо відбувається конвертація, легко зжере 10–12% від суми».

Західна Європа

Профспілки надійно відстоюють права працівників, тому закриті аптеки та магазини вечорами та у вихідні дні в європейських країнах — звичайна історія. Ось що пишуть айтівці з цього приводу.

«Є відчуття, що місцеві недоліки — це продовження місцевих переваг. Тобто магазини закриваються о 8–9-й годині вечора і не працюють у вихідні, але це мотивується захистом прав працівників. Ви в Україні бачили, щоби когось хвилював добробут касирів? Мене це дивує в доброму розумінні», — ділиться Дар’я Вавілова.

«З незвичайного тут: немає цілодобових магазинів, у неділю майже нічого не працює, на великих станціях немає нормальних вказівників, як потрапити до того чи іншого поїзда. Гречки немає, а в “русиш”-магазині вона справді російська, тому не купую принципово, — пише Senior Software Engineer в EPAM Аліна Руденко. — Із житлом у великих містах важко, у Харкові було простіше винайняти двокімнатний будинок. І будинки здаються зазвичай без меблів, це також незвичайно. А ще тут усе спокійно та повільно — черги за бланками, у магазинах, документи та картки приходять поштою…»

Аліна додала, що податки та соціальні відрахування тут справді високі, тому на руки грошей залишається менше, ніж в Україні. Але це все не те щоб недоліки, а просто особливості місцевого життя, які впадають в очі українцям лише тому, що ми жили по-іншому.

«Немає онлайн-банкінгу, онлайн-запису до лікаря, на сайтах клінік немає цін і немає месенджерів — тільки дзвінки. Нема кави навинос. Немає такої кількості кулінарії у супермаркетах як у нас, немає цукерок. Кур’єри не запитують, коли мені зручно, просто приїжджають будь-коли», — пише DevOps Engineer Валерія Нестерова.

Також айтівці зазначають, що зараз життя біженців у Європі не таке гарне, як здається людям в Україні.

«Не подобається бути біженцем. В Італії класно бути італійцем чи багатим туристом. Але треба було пожити за кордоном, аби зрозуміти, яка Україна крута», — вважає Юлія Хребтова.

Місцевий процес наймання також не забули згадати.

«Хайрінг-процес в Україні в рази швидший. Тут ніхто особливо не хоче переписуватися, одразу дзвонять. Фідбеки чекати довго. Дуже багато тестових завдань», — ділиться Богдан Демидов.

Одкровення про південні країни

Серед найближчих південних сусідів України є Грузія та Туреччина, які також стали популярними напрямками для біженців (хоч турецький уряд не створював для цього особливих умов). І саме на адресу цих країн надійшло мінімум критики.

«Сумую тільки за українською мовою та будинком. У самій Туреччині скаржитися взагалі нема на що. Це не ЄС, дякувати Богу. Чогось, що “не так”, тут немає — взагалі нема до чого причепитися. Є речі, які Україні варто запозичити. Нам би повчитися терпимості, миролюбності та ставленню до іноземців у них. Що не подобається? Агресивні російські діти», — розповідає Frontend Developer у EPAM Ігор Зенич.

В обговоренні айтівці також зазначили, що думка про те, що в Туреччині нібито «податковий рай», не зовсім відповідає дійсності, але тут помітно багато заможних турків на крутих автомобілях. Тим часом у Грузії справді низькі податки, і можна спокійно там жити, якщо вас не бентежить «багато русні».