У світі популяризується культура «тихого звільнення», а що в українському IT? Опитування

У мережі все частіше обговорюють культуру «тихого звільнення», коли люди відмовляються від переробок та зайвого навантаження, щоб побути з сім’єю або зайнятися саморозвитком (чим дуже незадоволені роботодавці). Наскільки це торкнулося українських айтівців, розбиралася журналістка Highload.

Що таке «тихе звільнення»

Це термін, який спочатку запровадив економіст Марк Болджер на економічному симпозіумі 17 вересня 2009, де обговорювалося зниження амбіцій найманих працівників. Він означає, що людина не ставить роботу на пріоритетне місце у своєму житті — просто виконує поставлені робочі завдання в рамках робочого часу, потім займається особистими справами. Тобто ніяких овертаймів та додаткового навантаження. Справжній work-life баланс.

Чому згадали раптом про цей термін через 13 років? Все завдяки TikTok, де завірусилося відео 24-річного програміста та музиканта Зайда Хана під ніком Zaidleppelin, опубліковане наприкінці липня.

«Ви не звільняєтеся в прямому розумінні слова, а позбавляєтеся ідеї віддавати себе роботі цілком і повністю. Ваша цінність як особистості не визначається вашою продуктивністю на роботі», — сказав він.

Ідею підхопили у тисячах відео — на сьогодні контент із хештегом quiet quitting сумарно зібрав майже 90 мільйонів переглядів.

Чому тренд «зайшов»

Багато найманих співробітників вважають цю філософію порятунком від вигоряння та експлуатації на роботі. Докладно причини розібрали у статті World Economic Forum.

За даними Edelman Trust Barometer 2022, quiet quitting — не просто миттєвий тренд, про який забудуть через місяць. Дорослі представники покоління Z (люди 18–26 років) дуже впливають на соціальні мережі, і близько 60% з них кажуть, що публікують контент, який, як вони сподіваються, змінить світ. Як показують дані опитування, де взяли участь 36 тисяч осіб, сьогодні «зумери» найбільше турбуються про безпеку, здоров’я, фінанси, соціальні зв’язки, і стежать за трендами в цих сферах.

Також дослідження робочої сили у сфері праці підтверджують поширення культури “тихого звільнення” і припускають, що це більше, ніж просто хештег у соціальних мережах.

За словами експерта з організаційної поведінки журналу GQ, тихе звільнення — це спосіб впоратися з вигорянням, а молоді фахівці від 20 років якраз у групі ризику. Опитування 30 000 співробітників Microsoft показало, що 54% ​​представників покоління Z розглядають можливість звільнення.

У своїй доповіді про глобальні ризики за 2021 рік Всесвітній економічний форум ставить розчарування молоді на восьме місце з десяти безпосередніх ризиків для економіки. Висновки включають погіршення психічного здоров’я з початку пандемії, внаслідок чого 80% молодих людей у ​​всьому світі піддаються депресії, тривозі та розчаруванню.

А що у спеціалістів старшого віку

Так, quiet quitting — аж ніяк не «філософія молодих»: дані опитування McKinsey & Company показують, що 40% працівників світу хочуть кинути свою роботу в найближчі три-шість місяців. Причина — невдоволеність умовами роботи. А оскільки вона займає значну частину нашого часу, невдоволеність відбивається і на інших сферах життя.

Як пише Dice, самі працівники вважають термін «тихе звільнення» надмірно негативним та пасивно-агресивним. Адже це не означає самоусунення від роботи. Виконуючи прописані вимоги своєї роботи та відмовляючись вигоряти, фахівці просто роблять те, що краще для них, і в результаті почуваються більш щасливими та розслабленими. Навіщо ризикувати своїм психічним та фізичним здоров’ям заради організації, якій начхати на вас як на особистість?

«Тихе звільнення» у цифрах

У звіті Gallup про стан робочих місць у світі за 2022 рік показано, що лише 21% співробітників викладаються на максимум на роботі. Решта «живе заради вихідних», «дивиться, як цокає годинник» і вважає, що «робота — це лише зарплата», уточнюється у звіті. Тобто прикладає старання  на роботі лише один співробітник із п’яти.

У сфері IT статистика «веселіша» (для роботодавців точно). Ми провели опитування серед читачів Highload у Telegram, в якому режимі працюють айтівці. Тут чітко простежуються три рівні категорії працівників: ті, хто не встигає виконати всі завдання; ті, хто виконує поставлені завдання і більше мізинцем не ворухне; ті, хто робить на роботі більше, ніж від нього чекають заради просування в кар’єрі або просто тому, що дуже любить роботу.

Це можна пов’язати із популярною колись культурою «суєти» в IT, яка прийшла з великих корпорацій. Технологи з Google і Meta, наприклад, славляться божевільними годинами роботи, натомість ці компанії пропонують максимальні зручності (такі як вечеря та послуги пральні, щоб замість готування та прання інженери писали код). Таким чином компанії намагалися приковувати співробітників до своїх робочих столів якнайдовше. Цей метод перейняли невеликі організації.