Я дівчина, 16 років працюю розробницею і не хочу бути тимлідом. Ось моя історія. Спецпроєкт із Luxoft Ukraine

2011 року senior-розробниця Аліна Лізунова почала співпрацювати з компанією Luxoft Ukraine. Вона одразу почала працювати над великим проєктом в енергетиці. Приблизно чотири роки Аліна писала систему, яка дозволяла керувати постачанням електрики до Євросоюзу. Проєкт виявився успішним – зараз система працює майже в усіх країнах ЄС. За 11 років у Luxoft Аліна брала участь у розробці 11 проєктів.

У партнерському матеріалі з Luxoft Ukraine Аліна Лізунова розповіла Highload, як фільм «Матриця» надихнув її стати розробницею, чому вона не хоче стати тимлідом і що за 16 років у розробці допомогло їй не вигоріти.

Моя бабуся – перший в Україні сисадмін

Вперше про IT я дізналася з розповідей бабусі. Їй 84 роки, вона працювала інженером на заводі автоматики в Києві. Замість комп’ютерів вони мали машини, які читали перфокарткипрямокутна картонна картка, що дозволяє давати команди машинам з допомогою перфорованого коду в ній Бабуся їздила по всій країні і перевіряла, як ці машини працюють на інших заводах.

У школі я потоваришувала з хлопчиком, який захоплювався комп’ютерами. Ми часто обговорювали з ним, як вони працюють, навіщо потрібні ті чи інші деталі. А тато-фізик розповідав про петлю Мьобіусастрічка, яку з'єднали у вигляді перекрученого кільця, її не можна розмалювати лише з одного боку, оскільки стрічка не має краю і цим прищепив любов до математики та фізики.

Але батьки мріяли, що я буду журналісткою і віддали мене в гуманітарний клас. Коли я закінчувала школу, вийшла «Матриця». Там Трініті разом з іншими людьми керувала цифровим світом. Я подумала, що також так можу. Загорілася ідеєю стати розробницею і заявила батькам, що вступатиму на факультет кібернетики Університету імені Тараса Шевченка. Я рік підтягувала математику з репетитором і зуміла вступити.

У групі було лише три особи з гуманітарних класів. Я вивчала С та Pascal, а ночами ридала над математичним аналізом. Згодом навчання давалося все легше і я почала отримувати задоволення від сфери, яку вибрала.

Як я навчилася цінувати себе більше, ніж роботодавець

2006 року, на другому курсі, я пішла працювати. Мій шлях в IT розпочався у Flextronics, одній з перших великих IT-компаній у Києві. Там я почала серйозно вивчати Java. Ми писали білінгову систему – у ній мобільні оператори можуть вести базу клієнтів і тарифів. Потім я працювала у стартапі та в кількох американських компаніях, де опанувала C#.

У 23 роки я перейшла до компанії, яка стала моїм найгіршим місцем роботи. В офісі не працювала вентиляція, за столами впритул сиділи десятки змучених людей. Розробники мали традицію «годувати качок»: щодня вони в обід купували батон і горілку і йшли пити її на Русанівську затоку.

У цій компанії я писала на C#. У мене було мало досвіду, тому я намагалася не помічати поганого. Тішилася, що мене взагалі взяли.

Я пропрацювала там менше ніж рік. А коли зібралася звільнятись, мені зателефонували з Luxoft і покликали до них старшою Java-розробницею. Я не повірила, що мене можуть взяти до такої великої компанії. Попросила розповісти, чим доведеться займатись. Ми говорили про складні проєкти в енергетиці, а потім у мене запитали, скільки я хочу отримувати. Я навмання назвала свою зарплату в подвійному розмірі. І в Luxoft погодилися.

За тиждень я пройшла три технічні співбесіди і 15 березня 2011 року вийшла на роботу.

Проєкт, який навчив мене любити енергетику

У Luxoft я повернулася до програмування Java, іноді використовую C#. Цими двома мовами ми писали проєкт для компанії General Electric. Ми робили систему, яка б дозволила керувати постачанням електрики в Євросоюзі.

Робити проєкт на Java та C# – геніально невдале рішення. Замовник гадав, що якщо одна з двох частин «впаде», її можна буде дописати до другої. Але так не можна, бо це мови, що конкурують. Кожна частина мала свою архітектуру й особливості мови. Ми так і закінчили проєкт на двох технологіях, але доводилося витрачати надто багато зайвих зусиль, аби підтримувати обидві частини.

Цю систему треба було підлаштовувати під особливості країн ЄС – у кожній з них по-різному визначають ціну електроенергії, відрізняються документи учасників ринку. Нам доводилося враховувати архітектуру енергосистем у різних країнах. Це було складно, але я полюбила енергетику.

Коли після революції 2014 року в Україні почали проводити реформи, я увійшла до ініціативної групи у сфері енергетики. Закон про ринок електроенергії 2017 року в першій редакції не захищав права звичайних українців – вони б залежали від монополіста. Ми створили механізм захисту – державне підприємство «Гарантований покупець». Воно представляє інтереси держави та людей на енергетичному ринку: розвиває «зелену» енергетику, купує та продає електроенергію тощо. Наразі воно успішно працює по всій Україні.

Які навички допомагають мені зростати як фахівцю

Я співпрацюю з Luxoft як senior-розробниця уже 11 років. Вважається, що IT-спеціаліст кожні п’ять років має змінювати компанію, щоб не застоюватись. Але я не хочу йти з Luxoft. Тут до мене завжди прислухаються і пропонують те, що допоможе вирости.

За час у Luxoft у мене повністю змінився стиль роботи. Тепер я використовую безперервну інтеграцію, супроводжую код різними видами тестів, розробка проєктів йде по scrum. Я працюю з різними базами даних, технологіями, мовами, додаю нові системи на кшталт Google Maps і LiqPay.

Навіть схема збирання проєктів змінилася. Раніше я все робила на рівні скриптів Apache Ant. Замість push commit в окремий бранч ми працювали безпосередньо з майстер-гілкою Subversion. Якщо щось йшло не так, замовник писав нам, що проєкт не стартує. Тепер використовую контейнеризатор додатків Docker і фреймворк Maven. Ще намагаємося стежити, щоб версії всіх інструментів були свіжими.

Компанія оплатила мені курс із хмарних технологій Google. У нас є багато внутрішніх курсів: я, наприклад, прослухала курс «Високонавантажена Java». Щоб підвищувати свою цінність, що пів року я обов’язково проходжу новий курс.

Знання, які я отримую в компанії, застосовую на практиці. Зараз ми працюємо із грецьким замовником. Робимо систему, яка дозволяє стежити, у яких компаній люди купують електрику, та визначати, скільки вона коштує. На цьому проєкті я не лише писала код, а й уперше виконувала роботу DevOps – запускала та налаштовувала платформу. Зараз я закінчую писати частину коду, яка автоматично встановлює програму на сервер. І цього я теж навчилася в Luxoft.

У компанії є багато можливостей для навчання. Є курс для новачків в IT – LuxCampus. Там на базовому рівні можна вивчити Java, освоїти професію DevOps і QA Automation. Є програми для досвідчених розробників, на яких можна покращити свої знання та навички. Наприклад, зараз набирають програмістів на курс Java та С++.

Роблю проєкти не лише для замовників, а й створюю свої

Двічі в Luxoft я пропонувала ідеї проєктів. Першим була платформа MiniGridмініенергосистема, яка дозволила б зробити ринок електроенергії прозорим. Під цей проєкт у нас не було замовника – Luxoft вклав у розробку свої гроші.

Ми вирішили написати продукт на платформі Ethereum, тому що вона дозволяла застосувати блокчейн. Завдяки цій технології люди могли б підписувати договори на постачання електроенергії між собою та щохвилини стежити, як знижується або зростає ціна на електрику. Так люди змогли б купувати електроенергію не тільки в постачальників, а й одне в одного.

Ніхто з чотирьох людей у команді не працював з Ethereum, довелося вчитися. Я на цьому проєкті писала бекенд- і трохи фронтенд-частину, допомагала з архітектурою та аналізом бізнес-завдань. Покупця для цієї платформи ми поки що не знайшли, тому показуємо проєкт на виставках.

Суть другого проєкту в тому, щоб власники електромобілів в Україні могли заздалегідь бронювати стовпчики-зарядки в застосунку та не чекати годинами, доки машина перед ними зарядиться. Над цим проєктом працювали п’ятеро людей: я, тимлід, два junior-розробники та веброзробник.

Я інтегрувала до нашого проєкту LiqPay, щоб зробити в нашому продукті модуль оплати. Ще намагалася зробити так, щоб стовпчики-зарядки відповідали на запити із застосунку: увімкнутися, вимкнутись, почати або перестати заряджати автомобіль тощо. До цього я ніколи не спілкувалася з такими апаратами. Спочатку нічого не працювало, і цей стовпчик зводив з розуму нашу недосвідчену команду. Методом спроб і помилок він таки став відповідати. Я й досі не знаю, як у мене це вийшло.

У нас була недосвідчена команда, непорозуміння із замовником, але ми все-таки впоралися. Я навіть здобула жартівливу грамоту від голови департаменту енергетики Luxoft за те, що запустила цей проєкт.

Чому я не хочу ставати тимлідом

Років шість тому я хотіла стати тимлідом. Наш клієнт, компанія General Electric, запросила мене попрацювати в офісі в Бухаресті. Поки GE навчала нового тимліда, я мала керувати командою з чотирьох розробників. Але замість роботи вони два місяці розповідали мені, хто з ким одружився, хто з ким розлучився і які в них бувають конфлікти. Зрештою, щоб встигнути здати проєкт, роботу за них я доробляла сама.

Коли повернулася в Україну, у київському офісі мені запропонували пройти курс лідерства. Я навчилася вирішувати конфлікти, але керівником не хотіла бути. Я люблю вчитися нового, розбиратися зі складними технологіями на кшталт Ethereum, створювати те, що використовуватимуть люди. У лідерстві цього менше.

Як мені вдається не вигоряти

За 16 років у програмуванні я втомлювалася від розробки лише кілька разів. Ось що допомагає мені не вигоряти:

1. Змінюю проєкти – тільки в Luxoft у мене їх було 11. Завдяки цьому я вивчаю нові технології та не нудьгую.
2. Беру складні завдання, які ще не робила. Це допомагає мені як фахівцю не стояти на місці.
3. Не працюю ночами. Не хочу бути постійно втомленою і бережу здоров’я.
4. Не користуюсь комп’ютером у вихідні. Цей час я витрачаю на сім’ю та хобі.
5. Ходжу у відпустку кілька разів на рік. Це допомагає не зациклюватись на роботі.

У Luxoft мені регулярно переглядають зарплату. Стресу в розробників менше, ніж у тимлідів. Бути керівником означає менше займатися розробкою. Тимлід думає про те, щоб розробники зробили завдання вчасно, про настрій команди, незадоволених замовників.

Мені ж цікаво те, що я можу зробити своїми руками. Коли закінчую продукт, моя перша реакція: «Він працює! Нічого собі!» Якщо я розумію, що навела лад у навколишньому хаосі, створила продукт, який комусь допоможе, одразу відчуваю бажання зробити щось ще.

Фотографка: Катерина Лащикова

Хочу стати частиною команди Luxoft