Як кіношники бачать програмістів і хакерів — з 1990-х і до наших днів

Головний герой за 60 секунд зламує сайт уряду США (інші якось не популярні), закатавши рукави сорочки, що щільно обтягує тіло як у Шварценеггера в його найкращі роки. Знайома картинка? Ми вирішили простежити, як змінювався образ програмістів у кіно з плином часу та якими їх показують глядачеві сьогодні, на піку розвитку IT-індустрії.

«Хакери» (1995)

Головний герой — Дейд — в 11 років отримує штраф $45 тис. за створення вірусу, який призвів до збою півтори тисячі комп’ютерних систем (а на дворі — кінець 1980-х), і сім років заборони торкатися комп’ютерів. Що не заважає йому у своє 18-річчя зламати мережу місцевого телеканалу, а пізніше врятувати світ від комп’ютерного вірусу, який загрожував глобальною екологічною катастрофою.

Сам персонаж — не замкнутий ботанік, що обклався книжками в пошуках інформації (а в 1990-х не було ні тисяч курсів з розробки, ні пошукачів — за порцією знань треба чимчикувати в бібліотеку). Ні, він жвавий хлопець, який між зломом світлофорів і системи пожежогасіння у школі встигав і з друзями потусити, і дівчину звабити, і на роликах покататися.

Протисонцеві окуляри в темній кімнаті, продуманий модний одяг, неонові плати, проєкція зображення монітора на обличчя і суперкомп’ютер з величезних скляних панелей — головні атрибути «хакерської» атмосфери. Зацініть.

«Матриця» (1999)

Хоча головний герой Нео згадується всім, як хлопець у темних окулярах і шкіряному плащі, що зупиняє кулі, спочатку в «Матриці» він програміст великої компанії Томас Андерсон, у піджаку та краватці. А вночі — хакер. Щоправда, на це натякають лише кілька комп’ютерів на столі та велика кількість дисків, бо таланту зламувати щось надсекретне герой не демонструє. Просто листується з Морфеусом.

До речі, Трініті теж видатна хакерка, яка зламала базу податкової служби. Рідкісний приклад жінки-айтівниці в кіно того часу: навіть персонаж Кіану Рівза зізнався, що був упевнений у тому, що Трініті — чоловік.

Із правдивого — розцінки за роботу: за маленький диск із даними Томас зажадав із замовника $2 тис.

«Земне ядро: Кидок у пекло» (2003)

Фільм про глобальну катастрофу: з невідомої причини зовнішнє земне ядро ​​зупинилося, в озоновому шарі утворюються дірки, усюди землетруси, сильні грози та інші небезпечні явища. На носі кінець світу. Але вчені знаходять спосіб запобігти йому: будують корабель і прориваються до ядра планети, щоб знову запустити його.

У цій історії помітне місце відведено Пацюку — молодому хакеру. Настільки прокачаному, що ФБР просить його допомогти контролювати інтернет, щоб перехоплювати виток інформації про кінець світу і не допустити паніки. Йому під силу за лічені хвилини отримати доступ і перехопити контроль над секретним проєктом військових, який мало не вбив Землю.

Пацюк показаний тут як надмірно самовпевнений худорлявий хлопець з феноменальними програмістськими здібностями. Він пристрасно захоплений своєю справою і гордий витівками, зокрема, тим, що вивернув базу ФБР.

«Айтівці» (2006–2013)

Британський ситком (так-так, той самий, де сміються за кадром) про потішні пригоди працівників IT-відділу вигаданої корпорації. У центрі уваги троє спеціалістів: Моріс — стереотипний програміст і «побутовий інвалід», Рой — лінивий інженер, що всіляко ухиляється від роботи, і Джен — конфліктна начальниця відділу, яка набрехала в резюме і на технологіях взагалі не розуміється.

Хоча айтівці не носять краваток і давно не працюють у захаращених підвалах, є в серіалі щось життєве, наприклад, умови роботи як на типовій «галері».

«Соціальна мережа» (2010)

Фільм називають біографічним, тому що в ньому показали історію створення Facebook Марком Цукербергом. Однак ані Цукерберг, ані інші співробітники компанії не брали участі у створенні фільму, тому в кіно відображено лише бачення історії режисером і сценаристом.

Головний герой тут представлений як хакер-анархіст, який за одну ніч став творцем великої соцмережі. Він і його друзі — гіки, з головою занурені в розробку, але неперевершений успіх проєкту змінює героїв, «нагороджуючи» їх нахабством, жадібністю, злістю. Технології та дружба для них уже не на першому місці.

Акцент у фільмі на поведінці героїв, а не їхній діяльності — тут немає «чарівників» з ноутбуками в руках. Просто хлопці, які старанно вчились і у вільний час намагались розв’язати свою життєві проблеми з допомогою програмістських здібностей.

«Кунг Ф’юрі» (2015)

Короткометражний шведський фільм, знятий за зібрані на Kickstarter гроші, — пів години суцільного божевілля, що пародіює кінематограф 1980-х. Як інакше назвати кіно, де за короткий час на екрані відбувається перетворення на супергероя, подорож у часі, тренування в монастирі Тибету, поява Гітлера і поліціянта з головою динозавра?

Є серед героїв цього абсурдного екшену не менш яскравий персонаж — Хакермен. Він здатний не тільки відстежити, хто дзвонив стаціонарним телефоном 10 хвилин тому, але й написати код для будь-яких потреб — від перенесення в часі до воскресіння людини. Адже це найкращий хакер усіх часів!

Хакермен постає перед глядачем в образі худорлявого вусатого шатена з довгою шевелюрою та великими окулярами-авіаторами (на цей раз для зору, а не захисту від сонця).

«Містер Робот» (2015–2019)

Похмурий психологічний серіал про фахівця з кібербезпеки Елліота Алдерсона. Хлопець ночами зламує сайти та викриває злочинців, до яких не дотяглися руки правоохоронців, — таке ось хобі. У спробі впоратися із психічним розладом сидить на заборонених речовинах.

З ним на зв’язок виходить Містер Робот, який пропонує разом з іншими хакерами зруйнувати корпорацію Зет, де, власне, і працює Елліот. Він погоджується. Так з’являється організація «До біса суспільство», мета якої — скинути керівників, які управляють світом і руйнують його.

Головний герой у худі, з легкою сутулістю і колами під очима виглядає цілком правдоподібно, як і програми та команди, що використовуються у фільмі. Усе тому, що до створення фільму як консультантів залучали справжніх айтівців і фахівців з кібербезпеки.

«Головний герой» (2021)

Найсвіжіший фільм, де на передньому плані – персонажі-айтівці. У фільмі, з одного боку, показують події в популярній рольовій онлайн-грі Free City, де неігровий персонаж раптово здобуває власну волю і розвивається як штучний інтелект, з іншого — інтрижки та конфлікти в компанії Soonami Games, що випустила ту саму гру.

Розробники Міллі Раск та Уолтер Маккі підозрюють, що сеньйор Антван Ховачелік (по суті — голова і бог усієї компанії) вкрав їхній код зі штучним інтелектом, що замислювався для іншої гри. А згодом на його основі створив Free City. Як думаєте, як швидко в реальному житті на ґрунті крадіжки розгорівся б скандал у LinkedIn, що знищив би репутацію злодія?

Айтівці в кіно сьогодні вже не мають нічого спільного з тими футуристичними персонажами з 1990-х — ми бачимо розпатланий пучок і розтягнутий светр чи навпаки — модний одяг і піжонську зачіску. Кому що до смаку. Як і у представників будь-яких інших професій.