«Ти наче живеш чужим життям»: психологиня пояснила, чому айтівці часто страждають від вигоряння

Є вірогідність, що мене поб’ють ногами після цього тексту, але.

Так, в айтішечці добре платять, нагодують печивом та привезуть обід, розкажуть вам про корпоративні цінності (навряд ви їх побачите в більшості компаній, але почуєте обов’язково). Завалять плюшками та мерчем. Ото прям рай на землі, так?

Та чомусь саме айтівці постійно скаржаться на вигорання, хоча їх мало не ватою обкладають. А вся справа у цінностях.

Давайте зізнаємося, ви прям з дитинства мріяли стати тестувальником? Сиділи в школі та під партою читали вступ до JavaScript? Я от Фрейда читала. А який відсоток айтівців згодився би працювати в індустрії, якщо середня зарплатня була б 15 тис. грн? От чесно, давайте тільки не брехати собі. Такі люди дійсно є, але їх ой не більшість.

І ось тут і виникає ваш власний внутрішній конфлікт цінностей та бажань. Ви мріяли працювати вчителем музики, але там не заробиш. І що робити?

Ми обираємо айтішку, бо тут комфортно, престижно і, що головне, вигідно. Це не погано — працювати заради фінансової стабільності та забезпечення собі певного рівня життя. Але коли робота стає просто засобом, а не місцем самореалізації, починає виникати відчуття порожнечі.

Робота в IT — це не лише високі зарплати та гнучкий графік, а й жорсткі дедлайни, постійне навчання, інколи монотонність та відсутність чіткої «корисності» результату для суспільства.

І якщо в глибині душі ти відчуваєш, що міг би робити щось інше, що приносить тобі задоволення, – поступово накопичується розчарування. З’являється питання: «Чи це саме те, чим я хочу займатися?». Ти наче «живеш чужим життям», працюючи лише заради матеріального.

Коли ми обираємо роботу тільки через гроші — ми залишаємо власні мрії осторонь, і от у цьому постійно вариться внутрішній конфлікт.

Цей текст взято з особистого блогу після отримання дозволу автора.