«То дівчинка, я її не співбесідуватиму»: чому в IT досі більше чоловіків і що з цим робити

Упереджене ставлення до жінок в ІТ-сфері досі існує. На жаль. Все-таки я, будучи керівницею проєктів та hiring-менеджеркою, іноді чую від чоловіків-інтерв’юерів: «Та, то дівчинка, я її не співбесідуватиму».

На це немає такої явної тенденції, але є певна прихована підозрілість до нас. Але ж дівчатка, які прориваються у розробниці — просто чудові. У жінок є страх йти в цей бік, і вони обирають щось більш «жіночне» (читайте як «нетехнічне») — бізнес-аналіз, тестування. І дарма. Дуже дарма. Бо знаю найкрутіших дівчаток — техлідів, архітекторок, розробниць — тих, які не побоялися й пішли в більш технічний бік.

І вони стають успішними, бо в цих ролях потрібні посидючість, уважність, десь гнучкість та широта кругозору, які притаманні жінкам. Це те, що я бачу як менеджерка. Дівчатка в ІТ — круті.

І те, що мені хочеться (може, це егоїстична менеджерська думка) — більше жінок у ІТ.

Мені дуже хотілося б сильнішої збалансованості в командах. Не одна дівчинка на три групи, а хоча б співвідношення 30/70 у кожній команді.

Страхи входження в ІТ: про що вони та як подолати

Нас, напевно, з дитинства десь так вчать, що ІТ — не жіноча сфера, що математика й фізика — не для нас. «А чому ти вирішила обрати таку дивну професію?» — питання, яке чула кожна жінка, яка обрала «не жіночий» напрям у роботі.

Зазвичай дівчат, що люблять математику/розрахунки, перенаправляють у більш соціально прийнятні професії для жінок — наприклад, фінанси. А у випадку з ІТ ти не вписуєшся у стандарти.

Коли я починала SkillsUp — консультаційно-освітній ІТ-центр — у мене було доволі мало дівчат на практиках та стажуваннях. А ті, які були, пішли проти системи та суспільної думки. Їм казали: «Чого ти туди йдеш, ти там не зможеш, тобі там буде важко». Але вони прийняли цей челендж та пішли в ІТ, на курси SkillsUp. Однак на той момент, у 2007 році, їх було небагато. Зараз тенденція змінюється, й це круто!

Від вильоту з універу до дарма згаяного часу: боремося зі страхами вступу в ІТ

Перше, що рекомендую зробити — змінити парадигму мислення щодо того, що дівчатам не можна в ІТ. Треба розуміти, що всі ми живемо з певними обмежуючими переконаннями, просто в кожного вони свої. І з цим треба працювати.

Варто пам’ятати, що ми не справляємося там, де не хочемо цього робити; де ми приймаємо позицію жертви та погоджуємося на чуже, нав’язане «ти не впораєшся» — але ж це не про нас.

Про нас — це коли можемо сказати, що ми не впоралися; коли зробили тисячу і одну спробу. І тут є дві проблеми, на які можна натрапити:

• нечітке бачення своїх цілей, майбутнього;
• недостатня мотивація.

Тобто якщо ви, наприклад, бачите себе успішною розробницею — значить вам видніється кінцева ціль і будете робити все, аби її досягти. А якщо це для вас не заманливо — цілком вірогідно, що у якийсь момент прийдете до висновку, що не впоралися. Аби ціль була заманливою, треба більше дізнатися про неї.

Наприклад, якщо мова про опанування певної професії — спочатку почитайте про неї, спробуйте її на практиці. До речі, зараз є дуже гарна тенденція на no coding software — ідеальний метч для дівчат, які не люблять возитися з кодами і вважають, що вони не можуть розібратися у всіх алгоритмах.

У цьому напрямі всі відмазки точно мусять відійти 🙂 Я теж була дівчиною, яка казала: «О, ні. Кодінг — цей світ не для мене, там усі ботани». І хто я тепер? Я прямо в густині розробників і самостійно генерую ідеї на продукти.

Коли змінилося моє мислення? Напевно тоді, коли в мене почало щось виходити, а сталося це в універі. Я вчилася на фінансах і в нас була класна вчителька інформатики. Вона давала такі лаби, завдяки яким у мене вийшло розробити сайт на HTML. У той момент зрозуміла, що для того, аби увійти в ІТ, неважливо — дівчина ти чи хлопець. Важливо розуміти принципи роботи, і далі все виходить. У цій точці я й перестала боятися.

Саме тому, коли прийшла пропозиція щодо роботи в ІТ-світі, мені більше не здавалося, що там працюють якісь боги та сверхлюди. Я вже знала, що теж так можу.

Можливо, я поки що лише на рівні HTML- та no-code-розробки, але потенційно зроблю більше, якщо буду вкладати в це свій час. І, якщо чесно, мені все ще дуже хочеться іноді сісти та розібратися з яким-небудь вордпресом — для того, щоби не передавати інформацію, не пояснювати, а самій сісти і швиденько зробити той концепт, який бачу.

Мені здається, що основи програмування — одна з навичок майбутнього. Це те саме, що і вміння користуватися комп’ютером — зрештою нам доведеться вміти верстати якусь вебсторінку, щоби зробити, наприклад, презентацію чогось. Бо ми все більше й більше входимо в інтернет — усе проникається цим.

Я прогнозую, що це буде наступною затребуваною навичкою. І не на рівні інформатики, а у вигляді вміння швидко зробити та вивантажити свою вебсторінку. На своїх кар’єрних консультаціях я дуже раджу мати власне резюме у вигляді особистого сайту. Це вже не майбутнє.

Визначила ціль, пройшла ІТ-курси. Що робити далі?

Маю для вас класичну рекомендацію: заявляйте про себе як про людину, що суперцікавиться ІТ. Підпишіться на численні групи та форуми, коментуйте їх та статті; спробуйте написати власний матеріал про становлення в ІТ, спроби зробити проєкт, проблеми — чим більше ми говоримо про це, тим більше людей зверне увагу.

Ми створюємо простір, який залучає потрібних нам особистостей та в кінцевому результаті нас точно покличуть обійняти якусь посаду. Прояв зацікавленості до чогось працює скрізь. Наведу аналогію із нашого з вами життя. Подумайте, із якими лікарями ми хочемо працювати? Якщо лікар сидить і дивиться на вас стомленим поглядом, бо він уже задовбався — імовірно ми не прийдемо до нього вдруге. А якщо спеціаліст ставиться до вас із зацікавленістю та намагається розібратися, докопатися до суті — ми захочемо працювати з ним далі.

І це стосується будь-якої сфери. Експерти, у яких палають очі; які шукають, потребують нової інформації, розвитку, завжди будуть на крок попереду. Я вважаю, що після курсів треба діяти далі: розсилати резюме, створювати проєкти за новою спеціальністю — наприклад, зробили собі сайт, підіть зробіть його подрузі чи другу. А потім прийдіть на співбесіду та скажіть, що ви самостійно зробили вже кілька проєктів, а на останньому навіть покодили.

Зараз, до речі, спостерігаю, як проводить співбесіду мій клієнт. Інколи про кандидатів він каже: «Не відповідає нашому рівню regular, але є потенціал».

З цього маємо висновок: немає готових, ідеальних спеціалістів тут і зараз, але якщо видніється ось цей потенціал — вас візьмуть на роботу.

І про це варто пам’ятати. У якості висновку хочу повторити, що професії не мають гендеру. Якщо вам подобається ІТ-сфера в будь-якому її напрямі — просто починайте діяти:

• опрацюйте всі можливі стереотипи;
• перечитайте історії жінок, що змогли досягти успіху;
• визначте справжні бажання та цілі;
• складіть кар’єрний план і дотримуйтеся його.

Бажаю кожній з вас удачі, сил та натхнення!

Читайте також: «Розробка — не жіноча справа»: чотири факти, які доведуть вам протилежне