Овертайми та синдром відмінниці: мої «граблі» на шляху до кар’єри технічної керівниці

Привіт! Мене звати Міла Підгорна, я Head of Software Development в Integrity Vision. У цьому матеріалі хочу поділитися, як я виросла до керівної посади за три роки та що стоїть за роботою технічної керівниці. 

Як все починалося

В я почала працювати керівницею проєктів та програм в логістичній компанії одразу після університету. Батьки відмовляли, бо робота у сфері логістики їх не дуже втішала, та й дорога в офіс займала близько 1,5 години.

Тоді я була впевнена, що відмовлюсь від пропозиції, але HR-менеджерка порадила все ж спробувати, бо раптом це моя доля. Зрештою я поїхала, і відтоді почалась моя кар’єрна історя.

Я зрозуміла що потрібно завжди розглядати пропозиції, які тобі надходять. Тільки маючи всю інформацію та порівнявши всі «за» і «проти», можна ухвалити зважене рішення і не пропустити круту можливість.

Попереду на мене чекала кар’єра у «Новій пошті» та в Integrity Vision, де після проджекта за рік зросла до Head of PMO (Project management office), а ще через два стала керівницею софт-департаменту.

Зараз я відповідаю за стратегію розвитку департаменту, кожного окремого відділу та працівника:

• працюю над тим, щоб людям було комфортно працювати (мова про матеріальну і нематеріальну мотивацію);
• вибудовую довготривалі партнерські відносини із замовниками;
• працюю над тим, щоб департамент виконував поставлені перед ним фінансові та репутаційні цілі;
• беру участь в пресейлових активностях, аби ліпше зрозуміти потреби потенційних замовників.

Як вдалось отримати керівну посаду

На це вплинуло багато факторів: власні зусилля, бажання виконувати роботу якнайкраще, жага до постійного самовдосконалення і найголовніше — люди, які мене оточували. 

Робота на результат

Я люблю працювати на результат. Це важлива риса для тих, хто прагне до керівної посади. Також викладаюся на максимум. Оцінюю та продумую стратегію: як краще виконати задачу. Завжди, коли ви так працюєте, інші це бачать і відчувають. Тому є велика ймовірність того, що ви легко будете просуватися по кар’єрній драбині.

Професійне оточення

Другий ключовий момент — це люди. Я бачила, як розвиваються і ростуть мої колеги, і надихалась їх історіями.

На «Новій пошті», наприклад, був керівник проєктів, яукий пройшов сертифікацію PMPМіжнародний знак якості для проектних менеджерів, що означає наявність практичного досвіду та досконалого знання теорії, інструментів та принципів проектного управління, викладеного у PMI PMBoK, та заохочував мене. 

Колега з Integrity Vision, Head of PMO, казала, що потрібно працювати так, щоб тебе та твої зусилля в компанії бачили. Вона також навчала, як краще працювати із зацікавленими сторонами проєкту та портфельним управлінням.

Керівник софт-департаменту того часу започаткував багато ініціатив зі створення Core Team, шерингу знань. Іноді я навіть відчувала себе більше як на навчанні, ніж на роботі. І це дуже класно!

Новачкам я б радила не боятися ініціювати менторство в компанії, якщо там відсутні подібні практики. Адже для самого бізнесу вигідно, щоб новий працівник користувався чужим досвідом і приносив швидкий та ефективний результат.  

---

Так, згодом мені запропонували зайняти керівну посаду в департаменті розробки програмних рішень. 

Було багато сумнівів, думала, що не маю достатньої експертизи в технічних питаннях. Боялась, що не зможу допомагати у вирішенні технічних питань працівникам різних ролей: розробникам, DevOps, QA. Але команда дуже підтримувала. Так, DevOps Team Lead малював мені схеми та розповідав технічні деталі простою мовою на прикладах. Це так допомогло!

Розвиток не має зупинятися

Я постійно самовдосконалююсь, маю багато сертифікатів з менеджменту, управління проєктами. Зокрема, сертифікат PMP американського інституту Project Management Institute (у якого дуже сильна спільнота) — будь-якому керівнику проєктів буде корисно його мати.

Якщо говорити про гнучкі методології, то раджу організацію Scrum.org. Я проходила у них навчання та сертифікацію по різних напрямках: PSMProfessional Scrum Master, PSPOProfessional Scrum Product Owner, PSKProfessional Scrum and Kanban, SPSScaled Professional Scrum, що потім допомагало отримані знання використовувати в командах під час розробки власного продукту компанії та навчати наших скрам-майстрів та продакт-оунерів. 

Книги як допомога у комунікації

Моя робота — це люди: замовники, команда, власники компанії, колеги топ-менеджери, партнери. Треба вміти будувати з кожним правильну і персональну комунікацію. 

Я багато читаю. Прочитую не менше кількох книг на місяць, серед яких професійні та спрямовані на особистий розвиток: менеджмент, лідерство, розробка продукту, продажі, проведення презентацій та переговорів, побудова успішної команди.

Ось кілька книг, які б я рекомендувала вам як менеджеру:

• «Сила волі» Келлі Макгонігал
• «Перемикайся» Маршала Голдсміта
• «Одна справа» Гері Келлера
• «Дивись вперед» Майкла Гаята
• «Емоційний інтелект» Деніела Гоулмана
• «Я чую вас наскрізь» і «Як розмовляти з м*даками» Марка Гоулстона

Щоб навчитись краще запам’ятовувати прочитане, я раджу книгу «Пам’ять без обмежень» Кевіна Горслі. Є також хороша техніка — до того, як почати читати всю книгу, варто переглянути її, погортавши сторінки, побачивши основні схеми, малюнки, на яких автор часто передає головну суть, і таким чином зрозуміти про що ключові розділи.

Те, що нове та корисне — читати у звичайному темпі, а те, що вже знайоме, чи не зовсім актуальне — у пришвидшеному, по діагоналі, не вчитуючись у кожне слово. Також я роблю собі нотатки у друкованих книгах, а з електронних зберігаю цитати.  

Чому мультизадачність — це не завжди окей

Найбільший виклик у моїй роботі — вміння адекватно оцінювати власні ресурси. Іноді «синдром відмінниці» змушує мене брати на себе забагато задач. Хоч це й дає результат, але дуже виснажує. 

Минулого року працівниця в команді народила і випала з процесу. Я взяла на себе всі її проєкти. Подумала, що це лише на два місяці. Тоді ж сама захворіла на ковід. І це було складно, бо якраз на більшості проєктів був період дедлайнів, і відповідно — купа стресу. Щоб все встигнути я почала овертаймити. У свій робочий час виконувала власні задачі: зустрічі з командою, замовниками, зустрічі one-to-one, а всі інші закривала у неробочий час.

Згодом зрозуміла, що сама себе загнала у стрес, бо не могла нормально відпочити і лікуватися. 

Так само було із зустрічами. Мій календар не мав вільних вікон. Тепер я роблю перерви між зустрічами, мінімум на півгодини, щоб спокійно завершити розмову та випити чай, а не думати паралельно про наступну зустріч, яка от-от має початися. До речі, коли сидиш нон-стоп — це також негативно відображається на нервовій системі. 

Як я долаю стрес? Починаю з усвідомлення того, що маю «синдром відмінниці» та акцентую свою увагу кожен раз, коли він проявляється, коли я хочу взяти на себе побільше тасок та зробити їх найідеальнішим чином. При цьому щоразу нагадую собі, що це може травмувати чи образити інших людей, адже я часто вимагаю від інших високої якості.

Саме тому намагаюсь визначити припустиму якість, тримаючи у фокусі мету виконання задачі і перевіряючи, чи можливо її досягнути при такому рівні виконання. Іноді на незначні моменти варто закрити очі. 

Дуже важливо, щоб керівник слідкував за тим, аби його емоційний ресурс завжди був на необхідному рівні.

Ти не можеш допомогти нікому, якщо сам не в ресурсі. Тому я уважно слідкую за своїм емоційним станом.

Якщо відчуваю, що роздратовна або комунікація із колегою викликає негативну реакцію — беру паузу. Наприклад, прийшов лист, який викликав стрес чи роздратованість, — я не відповім одразу. Спочатку візьму півгодини, заспокоюсь, а потім вже з ясною головою відпишу. Це дасть кращий результат, адже на емоціях можна образити людину, не помітивши цього.

Ще один челендж — ти постійно на зв’язку з іншими. Мені пишуть з 8 ранку до 11 вечора. Раніше я відповідала на повідомлення відразу, бо хвилювалась, що комусь неодмінно потрібна моя допомога прямо зараз. Могла навіть робити це паралельно із зустріччю. Це неправильно, бо ти втрачаєш фокус на всьому, коли виконуєш все і одразу.

Звичайно, можна відписати, але не факт що рішення буде оптимальним. Краще вирішувати задачі крок за кроком.

Так, мультизадачність завжди цінується, але я зробила висновок, що це не завжди доречно: одночасне вирішення енної кількості питань призведе до втрати якості. 

Багато айтішніків мають аналітичний склад розуму — це і добре, і ні, бо в цьому є критицизм. Ти бачиш недоліки і слабкі місця в усьому! І щоб не зациклюватись — мені допомагають практики майндфулнесуТехніка медитації. 

Як мені вдалося побудувати круту команду

Я надихалася порадами інших і не боюся використовувати чужий досвід. Я б радила придивитися до таких спікерів як Diana Robertson, яка спеціалізується на презентаціях, MK Foley — на таймменеджменті, Mohamed Khalifa — на проєктному менеджменті та коучингу. 

І ще раз зазначу — у компанії має бути шеринг знань. У нас щотижня проходять зустрічі проєктних менеджерів, аналітиків, розробників. Обговорюємо проблематики, ділимось лайфхаками та успіхами. Це дуже допомагає команді рости. 

Часто до мене приходять колеги і кажуть, що «все погано» і є якісь серйозні проблеми. Я пропоную розкласти це на деталі і подивитись з різних перспектив.

90% проблем, які виникають, стосуються не технічних, а комунікаційних питань.

Іноді звертається член команди і каже, що не може знайти підхід до фахівця іншої ролі. Вони не можуть поділитися один з одним інформацією, розповісти про ризики, які їх хвилюють, бачать ситуацію тільки зі свого боку, тож  утворюється емоційне напруження. Я в такі моменти цікавлюсь думкою сторін, намагаюсь зробити так, щоб вони почули один одного. Частіше за все, я нічого не пропоную, просто ставлю уточнюючі питання і людина зрештою сама знаходить рішення. 

---

Бажаю вам розвиватися, адже класний результат приносить задоволення всім учасникам процесу — твоя робота може забезпечити круті умови для роботи та життя багатьох людей. Сподіваюся, моя стаття стала вам у нагоді. Успіхів!