Погрожуєте звільненням, щоб добитися свого? У нас для вас погані новини

Деякі працівники заради досягнення своєї мети можуть попгрожувати роботодавцю звільненням. І дуже часто досягають зовсім не того результату, на який розраховували.

Колишній віце-президент з управління персоналом Microsoft Кріс Вільямс розмірковує в своєму блозі, чому шантаж звільненням не працює.

За його словами, за понад сорок років роботи в бізнесі та на керівних посадах фахівець бачив, як багато працівників погрожували звільнитися. Це рідко закінчується так, як вони мріяли.

Коли настає розчарування

Бути розчарованим у своїй роботі не є чимось незвичайним, адже бувають незначні роздратування через технічні проблеми або відносини колегами. Бувають і великі розчарування, які впливають на кар’єру — ви отримуєте нецікаві завдання чи вас ніколи не підвищують. Або вам не платять стільки, скільки ви хочете.

На думку Кріса, коли ситуація доходить до критичної межі, ви можете відчути, що вам потрібно висунути ультиматум і пригрозити звільненням, якщо нічого не зміниться, і поставити певні вимоги.

Ви кажете: «Або так, або ніяк». І що має відбутися далі?

Корисно подивитися на це з боку вашого керівника, щоб зрозуміти, про що він може думати, коли ви погрожуєте піти. Кріс пропонує розглянути декілька ситуацій.

Сюрприз!

Якщо ваша погроза є несподіванкою для вашого керівництва, це —  червоний прапорець. Він відступає назад, думаючи: «Чому так відбулося?».

На думку Кріса, за цим сценаріїм негайною реакцією керівництва буде те, що воно майже напевно не буде задовольняти вашу вимогу і пробувати врятувати вас. Вони захочуть зрозуміти, що насправді відбувається. Чому ви настільки розчаровані, що звільнення здається єдиним виходом?

Більше того, менеджмент захоче зрозуміти, чому ви не говорили про свої проблеми задовго до цього моменту. Чому все дійшло до кипіння, а вони не знали, що все настільки погано?

Якщо погроза звільненням стала несподіванкою, це не є відображенням діяльності компанії чи вашого керівника. Це віддзеркалення вас самих. Ви жахливо попрацювали над тим, щоб повідомити про свої проблеми.
Ваша погроза звільнитися виглядає необдуманою та ірраціональною. Це не дуже гарний образ. І навряд чи спрацює на вашу користь.

Знову ти?

Екс-управлінець Microsoft вважає, що якщо ви часто скаржитеся керівництву, то отримаєте той же результат, що і в попередньому пункті.

Це схоже на «День бабака». Керівник думає: «О ні, тільки не ти знову».

Ви вже багато разів давали знати про свої почуття. Компанія дала зрозуміти, що не може зробити те, що вам потрібно: немає грошей або роботи, яку ви хочете, чи ви просто не підходите, неважливо.

Погроза звільнитися здається наступним кроком у вашій довгій, затяжній істериці.

В цьому випадку, скоріше за все, більшість менеджерів привітають вашу погрозу звільнитися. Принаймні, це кладе край тому потоку скарг, який ви продовжуєте висловлювати.

Не дивуйтеся, якщо менеджер прийме вашу пропозицію і допоможе вам зібрати речі.

Бувайте!

На думку Кріса Вільямса, іноді вашу погрозу сприймають як замасковане бажання справді звільнитися. Ви постійно ненадто тонко натякаєте про ваше розчарування. Повсюди ходять чутки, що ви шукаєте іншу роботу. Ви часто відсутні без пояснення причин і, можливо, проходите співбесіди?

З точки зору керівника, ви вже вирішили піти. Ця погроза — просто відчайдушна спроба з вашого боку отримати… ну, незрозуміло, чого ви хочете.

Якщо ви погрожуєте піти, маючи на руках іншу роботу, що робити менеджеру? Як варіант, він може запропонувати зарплату та посаду, але він не може запропонувати компанію, роль, ситуацію.

Кожна компанія унікальна, кожна команда і роль відрізняються, як сніжинка від сніжинки.

Якщо справа лише в грошах, то це тільки гірше. Ви кажете, що єдине, що вас тримає — це гроші. А що заважає повторити ту ж саму розмову через рік чи півроку? Нічого.

Якщо ви виглядаєте, як той, що вже практично пішов, і тепер вдаєтеся до погроз, ваш керівник часто визнає марність будь-яких спроб врятувати вас.

Погроза схожа на шантаж

Кріс вважає, що у будь-якому з цих трьох випадків ваша погроза звільнитися схожа на шантаж — «або так, або ніяк». Досить часто в очах керівництва «ніяк» виглядає не так вже й погано.

У випадку, якщо ви життєво необхідні для якогось проєкту, можливо, буде зроблено зустрічну пропозицію, щоб утримати вас достатньо довго, щоб завершити завдання.

Але це розглядається лише як проміжний варіант. Як тільки проєкт завершиться, ви можете бути впевнені, що в майбутньому вам ніколи не дадуть таких повноважень. Компанія буде обережна і більше не потрапить у таку ситуацію.

Майже в кожному випадку, коли ви погрожуєте, ви вже програли.
Навіть якщо вони задовольняють ваші вимоги, це лише тимчасово. Довіра зникає, і ваше майбутнє в цій компанії обмежене. Вас назавжди вважатимуть ризикованою людиною, яка може піти.

Вчіться вести переговори без погроз

Кріс Вільямс вважає, що в даній ситуації кращим рішенням буде не погрожувати, а вести переговори. Якщо у вас є інша пропозиція, яку ви готові прийняти, зробіть це дуже відкрито.

Витратьте час, щоб чітко зрозуміти свою цінність і вплив на компанію. Знайдіть спосіб висловити це в зрозумілих для компанії термінах.

Зазвичай це гроші, але можуть бути і зв’язки з клієнтами, ситуація на ринку або ефективність. Знайдіть спосіб виразити це також у грошовому еквіваленті.

Поговоріть зі своїм керівником про те, як ви хотіли б вирішити цю проблему. Дайте йому зрозуміти, що це не загроза, але ви повинні бути реалістами. Окресліть те, що ви вважаєте розумною компенсацією за цю цінність. Чітко визначте, чому ця роль, посада, гроші відповідають тому впливу, який ви оказуєте. І обговоріть це під час перемовин.

На думку Вільямса, такі чіткі, відкриті та зрозумілі переговори — це діалог мовою бізнесу. Це відображення вашого збалансованого та обґрунтованого підходу до роботи.

Ринок праці змінився

Екс-директор Microsoft вважає, що в минулі роки, коли тривалість перебування на посаді була довшою, а утримання працівників було життєво важливим, ситуація була іншою.

Але сьогодні, коли люди постійно переходять з однієї роботи на іншу, тривалість перебування на посаді є обмеженою. Замінити вас легше. Інша сторона «або так, або ніяк» здається компанії не такою вже й важливою.

Виявляється, що збільшення плинності на ринку праці скорочує витрати в обох напрямках. І це обмежує ваші важелі впливу, коли ви погрожуєте звільнитися.

Тож краще не погрожуйте.