Вимога включати веб-камери на віддаленій роботі — порушення прав людини: подробиці

Ймовірно, ви чули, як деякі IT-компанії примушують співробітників на віддаленій роботі вмикати камери, щоб менеджери могли весь день стежити за ними?

У таку ситуацію потрапив співробітник флоридської компанії з розробки програмного забезпечення Chetu, але не розгубився і подав до суду, пише Techcrunch.

Що трапилося

Отже, Chetu найняла спеціаліста в Нідерландах (ім’я засекречено), і вже на старті роботи компанія наказала, щоб співробітник включав свою вебкамеру та демонстрацію екрана, і працював так весь день. Але його не влаштовувало таке стеження, тому він відмовився.

«Я не почуваюся комфортно, коли мене по 9 годин на день контролює камера. Це вторгнення в моє особисте життя і змушує мене почуватися дуже некомфортно. Саме тому її не включено», — цитується в судовому документі звернення анонімного співробітника до Chetu. Фахівець додав, що він уже ділився своїм екраном – цього більш ніж достатньо.

Ось після цього звернення до компанії айтівця звільнили – згідно з публічними судовими документами, за те, що «відмовився працювати» та «не підкорявся».

Жодних компромісів

Співробітник подав на Chetu до голландського суду за несправедливе звільнення. Суддя погодився, що звільнення було безпідставним і ухвалив, що «примус включати вебкамеру суперечить повазі приватного життя працівників». Вердикт такий: вимога спостереження через вебкамеру є порушенням прав людини.

“Стеження за допомогою камери протягом 8 годин на день є невідповідною вимогою і не дозволене в Нідерландах”, – визнав суд у своєму вердикті та ще раз наголосив, що таке спостереження порушує права працівника, цитуючи Конвенцію про захист Права людини та основних свобод: ” (…) відеоспостереження за працівником на робочому місці, чи то приховане, чи ні, повинно розглядатися як значне вторгнення в приватне життя працівника (…), і, отже, [суд] вважає, що воно є втручанням за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод».

Суд виніс рішення на користь айтівця, включаючи оплату судових витрат, заборгованість із заробітної плати, штраф у розмірі $50 тисяч та постанову про скасування пункту про неконкуренцію. Суд ухвалив, що компанія має виплатити працівникові заробітну плату, невикористані дні відпустки, а також низку інших витрат.