Ось сім стадій прийняття TypeScript:
1. Заперечення
«TypeScript? Навіщо це ускладнення? Нам тут і JavaScript добре служить!».
2. Гнів
«ААА! Ці типи зводять мене з розуму! “Any”, “unknown”, “never”? Що це за химерні слова?».
Міцно бити по клавіатурі та кричати в монітор стає частиною щоденного ритуалу.
3. Торгівля
«Може, повернемося до старого доброго JavaScript… Якщо я буду обіцяти PropTypes описувати? Вони ж те саме роблять. Давай?».
4. Депресія
«Чому TypeScript? Я не заслуговую на це…». Гортаєш код TypeScript і відчуваєш ностальгію за безтурботними днями JavaScript.
5. Прийняття
«Гаразд, зізнаюся, щось у цьому є…». Виправлення помилок на фазі компіляції справді економлять час. Це що, позитивний ефект?
6. Задоволення
«Оцей TypeScript — просто знахідка!». Втямивши плюси статичної типізації та автодоповнення в редакторі, відчуваєш себе чемпіоном світу з кодування. Налаштовуєш типи, впроваджуєш типи, і навіть думаєш про типи уві сні.
7. Любов
«TypeScript, де ти був усе моє життя?». Не можеш уявити повернення до чистого JavaScript. TypeScript став незамінним, як ранкова кава. Тепер код — не хаос, а симфонія типової гармонії.
Висновок?
Перехід з JavaScript на TypeScript — це емоційні гойдалки. Але ті, хто пройшли цей шлях, знають, що воно того варте. Друзі, не бійтеся змін і буде вам щастя… Ну й менше «undefined is not a function».
Цей матеріал – не редакційний, це – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: