Час від часу я проводжу співбесіди. І, з власного досвіду, приблизно половина людей не підходить на той рівень, на котрий вони подаються. Наприклад, вони вважають, що вони сініори, хоча насправді вони ледь дотягують до мідла.
Чому так?
По-перше, в більшості людей є вроджена схильність переоцінювати себе. Взагалі-то — це добре, тому що якщо бачити справжню картину, то може початися депресія. Але при пошуці роботи таки варто зняти рожеві окуляри, тверезо оцінити свої знання і замість як вважати себе найрозумнішим, таки вчитися і розвиватися.
По-друге, люди іноді думають, що кількість років в галузі автоматично означає, що вони досягли певного технічного рівня. Насправді, якщо сидіти на відсталому проєкті й самому не розвиватися, то технічні навички не покращуються. Що робити? Правильно — вчитися і розвиватися.
Теоретично є по-третє і по-четверте, але відповідь на це — одна. Треба вчитися і розвиватися, хай там що. Тому що людей які нічого не знають, а просто «готуються до співбесід» просікти легко — вони відповідять на перше питання, а на уточнюючому вже валяться. Це стосується навіть таких банальних джавішних питань, як «чим відрізняється ArrayList від LinkedList».
Тому варто не просто «готуватися до співбесід», варто «знати свою справу». І якщо ви в тій половині, що знають свою справу, все одно розвивайтеся. Але, навіть якщо це неприємно слухати, можливо ви і в іншій половині. Тоді приділяти час саморозвитку — просто необхідно.
Цей текст взято з особистого блогу після отримання дозволу автора.
Цей матеріал – не редакційний, це – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: