Привіт! Мене звати Олексій Карачинський, я психотерапевт, ветеран донбаської фази війни, майор ЗСУ. У розмові з Надією Перевізник із Verba Club ми зачепили важливу тему, як планувати майбутнє в умовах війни і чому плин часу зараз сприймається інакше.
Чоловік перед розбитим будинком у Харкові / Фото: УНІАН
Зараз про це питають дуже багато людей. Адже «я» — це не тільки мій світогляд, не тільки моє тіло, не тільки мої думки, це ще й певна уява свого майбутнього, уява свого бажаного життя. Зараз це намагаються вкрасти, знищити і відняти у всіх українців.
Тут багато залежить від обставин: одна справа планувати своє майбутнє, знаходячись у Харкові, інша справа — знаходячись у Києві, і інша справа — десь у Будапешті. Це різні умови, і я не можу давати загальні ідеї, як і з цим впоратися і що робити. Плюс є ще окрема важлива складова — індивідуальні характеристики особистості.
Наприклад, у мене є один друг німець — він завжди планує на декілька років вперед, і 90% часу він займається переплануванням. І взяти, наприклад, українця, який максимум, що буде планувати — це за декілька місяців те, як він зустріне Новий рік (або за тиждень до свята).
Тобто грає роль контекст та певні індивідуальні характеристики, а також світогляд. І тільки спираючись на це ми можемо навіть не те що давати якісь поради, а говорити такою мовою, аби людина змогла ухвалити саме те рішення, яке їй вважається найправильнішим.
Човниковий метод
У 2014 році я хотів їхати і захищати країну, а зараз перше, про що подумав — це про свою дитину та дружину. Дитині 2 роки. Ми жили в Ірпені, планували виїхати звідти у першу чергу. Тобто ще раз підкреслю, що все залежить від ваших цінностей та обставин. Якщо б у мене не було дружини і дитини, то я б був першим, хто б стояв у черзі до військкомату.
Якщо ви знаходитеся у небезпеці і вам важливо почуватися безпечно, потрібно виїжджати. Це може бути первинний план.
Виїхати за будь-якої нагоди! Якщо є намір залишити місце проживання і дозволяють обставини. Це і буде перший крок до найближчого плану.
Якщо є намір залишитися, то можна себе запитати: яким чином я можу допомагати у цих обставинах? Це теж про певне майбутнє. Що я сьогодні роблю? Сьогодні я готую їжу. Завтра розвожу теробороні ліки, післязавтра я теж чимось займаюсь.
Тобто тут можна робити такі човникові плани: план на день і план на тиждень. І таким човниковим методом ми можемо жити рік і більше.
Прокинулися, почитали новини — вже краще стало: ще один день війни ми пережили. Далі якось буде. Але також важливо, щоб цей човниковий метод вписувався у наш світогляд.
Протитанкові їжаки на Майдані Незалежності у Києві / Фото: УНІАН
Швидке та різке перепланування
Також для когось, наприклад, краще швидке та різке перепланування. Тобто, умовно, якийсь українець виїжджає до Польщі/Німеччини і він думає: «Все, починаю тут життя наново». І це швидке та різке перепланування без сподівання повернутися назад —комусь так буде легше.
Це складніше — починати все спочатку, але комусь так буде безпечніше, хтось так більше відчуватиме контроль над ситуацією.
Наприклад, я планую човниковим методом, максимальний план у мене — на три тижні: зараз ми з сім’єю змогли орендувати квартиру, далі буде. Що потім — поки не знаю. Але тут важливо розуміти, що ми можемо різко перепланувати, бо обставини можуть різко змінитися.
Дуже важливо розуміти: як вам буде спокійніше? Як ви відчуватимете контроль над ситуацією?
Контролювати власне життя
Русня у нас забрала контроль. Є таке поняття у психології — локус контролю
Схильність людини приписувати успіх чи невдачі у своєму житті зовнішнім обставинам чи своїм власним здібностям.. Є поняття локус контролю життя та локус контролю «я». Тобто ми зараз не можемо контролювати життя в загальному сенсі, тому що є ворог, який інтенсивно на це впливає, але ми можемо віднайти цей локус контролю «я»: що саме я можу робити? Або це різке перепланування або планування човниковим методом.
У мене є знайома у Будапешті, яка каже: «Я не знаю, що мені робити. Куди їхати, де бути? У Польщу, Литву… Бути біженкою, не бути біженкою…» Ми знайшли класну ідею — ідею відпустки або релокації. Я у неї спитав: «Якщо б, умовно, не було цієї війни, куди б ти хотіла поїхати на півроку пожити?» Вона відповіла: «Я б хотіла до Португалії». Все! Тоді їдь до Португалії.
Чому це важливо? Тому що це питання свого власного вибору. Якщо мені хочеться їхати до Португалїі — я їду до Португалії, я вже не відчуваю себе жертвою.
Якщо я вимушений їхати до Польщі або ще кудись, куди мені їхати не хочеться і у мене немає ідеї релокації (де б мені хотілося б пожити-попрацювати, якщо є така нагода — це теж важливо, не забуваємо контекст), то краще планувати так, щоб це був більше власний вибір, аніж примус. Тоді ми не будемо у ситуації жертви, певного ступору та відчаю.
Плин часу в умовах війни: нормальна реакція на ненормальні події
Сприйняття часу зараз таке ж саме, якщо б ми вирушили у якусь пригоду. Наприклад, я дуже люблю подорожувати автостопом. Їхати потягом — це зовсім інше сприйняття часу, ніж подорожувати автостопом. Автостоп — це пригода, це завжди щось нове.
І чому нам здається, що пройшло вже три місяці, хоча війна триває місяць? Тому що все насичене емоціями.
Оце нове, з чим ми зіштовхуємося — незалежно від того, це війна чи ми поїхали до якоїсь нової країни, де до цього жодного разу не були — рівень емоційного насичення приблизно однаковий. Є сильні емоції, є щось нове, з чим ми до того не стикалися, тільки єдина різниця — там можна поставити знак плюс, а у нашій поточній ситуації — знак мінус. Тому таке сприйняття часу абсолютно нормальне, абсолютно адекватне подіям, які зараз відбуваються.
Це нормальна реакція тіла, нормальна реакція психіки. Тобто все, що зараз буде відбуватися — це нормальна реакція організму на ненормальну ситуацію. Це дуже важливо розуміти, аби не починати себе накручувати, що ми з’їхали з глузду.
Favbet Tech – це ІТ-компанія зі 100% українською ДНК, що створює досконалі сервіси для iGaming і Betting з використанням передових технологій та надає доступ до них. Favbet Tech розробляє інноваційне програмне забезпечення через складну багатокомпонентну платформу, яка здатна витримувати величезні навантаження та створювати унікальний досвід для гравців.
Цей матеріал – не редакційний, це – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: