Упереджене ставлення до жінок в ІТ-сфері досі існує. На жаль. Все-таки я, будучи керівницею проєктів та hiring-менеджеркою, іноді чую від чоловіків-інтерв’юерів: «Та, то дівчинка, я її не співбесідуватиму».
На це немає такої явної тенденції, але є певна прихована підозрілість до нас. Але ж дівчатка, які прориваються у розробниці — просто чудові. У жінок є страх йти в цей бік, і вони обирають щось більш «жіночне» (читайте як «нетехнічне») — бізнес-аналіз, тестування. І дарма. Дуже дарма. Бо знаю найкрутіших дівчаток — техлідів, архітекторок, розробниць — тих, які не побоялися й пішли в більш технічний бік.
І вони стають успішними, бо в цих ролях потрібні посидючість, уважність, десь гнучкість та широта кругозору, які притаманні жінкам. Це те, що я бачу як менеджерка. Дівчатка в ІТ — круті.
І те, що мені хочеться (може, це егоїстична менеджерська думка) — більше жінок у ІТ.
Мені дуже хотілося б сильнішої збалансованості в командах. Не одна дівчинка на три групи, а хоча б співвідношення 30/70 у кожній команді.
Страхи входження в ІТ: про що вони та як подолати
Нас, напевно, з дитинства десь так вчать, що ІТ — не жіноча сфера, що математика й фізика — не для нас. «А чому ти вирішила обрати таку дивну професію?» — питання, яке чула кожна жінка, яка обрала «не жіночий» напрям у роботі.
Зазвичай дівчат, що люблять математику/розрахунки, перенаправляють у більш соціально прийнятні професії для жінок — наприклад, фінанси. А у випадку з ІТ ти не вписуєшся у стандарти.
Коли я починала SkillsUp — консультаційно-освітній ІТ-центр — у мене було доволі мало дівчат на практиках та стажуваннях. А ті, які були, пішли проти системи та суспільної думки. Їм казали: «Чого ти туди йдеш, ти там не зможеш, тобі там буде важко». Але вони прийняли цей челендж та пішли в ІТ, на курси SkillsUp. Однак на той момент, у 2007 році, їх було небагато. Зараз тенденція змінюється, й це круто!
Від вильоту з універу до дарма згаяного часу: боремося зі страхами вступу в ІТ
Перше, що рекомендую зробити — змінити парадигму мислення щодо того, що дівчатам не можна в ІТ. Треба розуміти, що всі ми живемо з певними обмежуючими переконаннями, просто в кожного вони свої. І з цим треба працювати.
Варто пам’ятати, що ми не справляємося там, де не хочемо цього робити; де ми приймаємо позицію жертви та погоджуємося на чуже, нав’язане «ти не впораєшся» — але ж це не про нас.
Про нас — це коли можемо сказати, що ми не впоралися; коли зробили тисячу і одну спробу. І тут є дві проблеми, на які можна натрапити:
- нечітке бачення своїх цілей, майбутнього;
- недостатня мотивація.
Тобто якщо ви, наприклад, бачите себе успішною розробницею — значить вам видніється кінцева ціль і будете робити все, аби її досягти. А якщо це для вас не заманливо — цілком вірогідно, що у якийсь момент прийдете до висновку, що не впоралися. Аби ціль була заманливою, треба більше дізнатися про неї.
Наприклад, якщо мова про опанування певної професії — спочатку почитайте про неї, спробуйте її на практиці. До речі, зараз є дуже гарна тенденція на no coding software — ідеальний метч для дівчат, які не люблять возитися з кодами і вважають, що вони не можуть розібратися у всіх алгоритмах.
У цьому напрямі всі відмазки точно мусять відійти 🙂 Я теж була дівчиною, яка казала: «О, ні. Кодінг — цей світ не для мене, там усі ботани». І хто я тепер? Я прямо в густині розробників і самостійно генерую ідеї на продукти.
Коли змінилося моє мислення? Напевно тоді, коли в мене почало щось виходити, а сталося це в універі. Я вчилася на фінансах і в нас була класна вчителька інформатики. Вона давала такі лаби, завдяки яким у мене вийшло розробити сайт на HTML. У той момент зрозуміла, що для того, аби увійти в ІТ, неважливо — дівчина ти чи хлопець. Важливо розуміти принципи роботи, і далі все виходить. У цій точці я й перестала боятися.
Саме тому, коли прийшла пропозиція щодо роботи в ІТ-світі, мені більше не здавалося, що там працюють якісь боги та сверхлюди. Я вже знала, що теж так можу.
Можливо, я поки що лише на рівні HTML- та no-code-розробки, але потенційно зроблю більше, якщо буду вкладати в це свій час. І, якщо чесно, мені все ще дуже хочеться іноді сісти та розібратися з яким-небудь вордпресом — для того, щоби не передавати інформацію, не пояснювати, а самій сісти і швиденько зробити той концепт, який бачу.
Мені здається, що основи програмування — одна з навичок майбутнього. Це те саме, що і вміння користуватися комп’ютером — зрештою нам доведеться вміти верстати якусь вебсторінку, щоби зробити, наприклад, презентацію чогось. Бо ми все більше й більше входимо в інтернет — усе проникається цим.
Я прогнозую, що це буде наступною затребуваною навичкою. І не на рівні інформатики, а у вигляді вміння швидко зробити та вивантажити свою вебсторінку. На своїх кар’єрних консультаціях я дуже раджу мати власне резюме у вигляді особистого сайту. Це вже не майбутнє.
Визначила ціль, пройшла ІТ-курси. Що робити далі?
Маю для вас класичну рекомендацію: заявляйте про себе як про людину, що суперцікавиться ІТ. Підпишіться на численні групи та форуми, коментуйте їх та статті; спробуйте написати власний матеріал про становлення в ІТ, спроби зробити проєкт, проблеми — чим більше ми говоримо про це, тим більше людей зверне увагу.
Ми створюємо простір, який залучає потрібних нам особистостей та в кінцевому результаті нас точно покличуть обійняти якусь посаду. Прояв зацікавленості до чогось працює скрізь. Наведу аналогію із нашого з вами життя. Подумайте, із якими лікарями ми хочемо працювати? Якщо лікар сидить і дивиться на вас стомленим поглядом, бо він уже задовбався — імовірно ми не прийдемо до нього вдруге. А якщо спеціаліст ставиться до вас із зацікавленістю та намагається розібратися, докопатися до суті — ми захочемо працювати з ним далі.
І це стосується будь-якої сфери. Експерти, у яких палають очі; які шукають, потребують нової інформації, розвитку, завжди будуть на крок попереду. Я вважаю, що після курсів треба діяти далі: розсилати резюме, створювати проєкти за новою спеціальністю — наприклад, зробили собі сайт, підіть зробіть його подрузі чи другу. А потім прийдіть на співбесіду та скажіть, що ви самостійно зробили вже кілька проєктів, а на останньому навіть покодили.
Зараз, до речі, спостерігаю, як проводить співбесіду мій клієнт. Інколи про кандидатів він каже: «Не відповідає нашому рівню regular, але є потенціал».
З цього маємо висновок: немає готових, ідеальних спеціалістів тут і зараз, але якщо видніється ось цей потенціал — вас візьмуть на роботу.
І про це варто пам’ятати. У якості висновку хочу повторити, що професії не мають гендеру. Якщо вам подобається ІТ-сфера в будь-якому її напрямі — просто починайте діяти:
- опрацюйте всі можливі стереотипи;
- перечитайте історії жінок, що змогли досягти успіху;
- визначте справжні бажання та цілі;
- складіть кар’єрний план і дотримуйтеся його.
Бажаю кожній з вас удачі, сил та натхнення!
Читайте також: «Розробка — не жіноча справа»: чотири факти, які доведуть вам протилежне
Favbet Tech – це ІТ-компанія зі 100% українською ДНК, що створює досконалі сервіси для iGaming і Betting з використанням передових технологій та надає доступ до них. Favbet Tech розробляє інноваційне програмне забезпечення через складну багатокомпонентну платформу, яка здатна витримувати величезні навантаження та створювати унікальний досвід для гравців.
Цей матеріал – не редакційний, це – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: