Так, почнемо. Я Діма, мені 34 і зараз я Junior Frontend developer в крутій мальтійській компанії, яка за рік для мене стала сім’єю.
Нам треба повернутися в далекий 2012, коли я отримав другу вищу освіту та стояв перед вибором чим займатись. Я розумів, що по першій чи по другій освіті працювати — то не моє.
Перший офіс, другий офіс…
І як зараз памʼятаю — 14 лютого 2012 року ми з товаришем вирішили возити товари з Китаю. Стартанули з $200 на людину, продавали тоді через Vkontakte і назвали свій інтернет-магазин Soul Trend.
Почали накопичуватись залишки. Відповідно, виникла проблема з тим, де б люди з Дніпра могли подивитися товар. В результаті ми вирішили відкрити офіс, куди можна було приходити та вибирати товари.
Потім відкрили перший невеличкий відділ в місті Нікополь (не питайте чому там — на цей момент логічно складно пояснити).
Після того, як нам там почали підвищувати оренду, вирішили за ці кошти знайти приміщення в Дніпрі. І знайшли його на головній площі в арці за символічні гроші.
Це був перший «годувальник». Справи йшли дуже круто і ми думали, що весь світ у нас в кишені.
Але прийшов 2014 рік. В повітрі віяло, що купівельна спроможність йде на спад, але ми цього ще не помічали. Вирішили відкрити ще один магазин в Дніпрі — більший по площі, і з розрахунку на студентів.
Але після відкриття він так і не вийшов на окупність.
Вояж в Китай і повернення в Україну
На цьому моменті полишу частину подій. І скажу, що до 2016 року був без партнера. Мав магазин і інтернет-магазин.
Через особисті обставини вирішив все продати та поїхати в Китай займатись оптовими поставками взуття та одягу на все СНД.
Там я пробув рік. Справи йшли добре, але мене не покидала думка, що треба повертатися в Україну і чимось там почати знову займатися.
По поверненню в Україну з товаришем ми відкриваємо виробництво взуття. Все йде за планом. Ми відкриваємо точку в Києві — наступного дня починається локдаун через коронавірус. Через 3 місяці простою довелося припинити діяльність.
Далі ми почали займатись оптовими продажами. Були представлені в декількох магазинах Дніпра. Але коли почали поставки, то наступного тижня почалася повномасштабна війна. Тиждень ми сиділи на дивані й не розуміли, що робити. Бо у нас був персонал, який мав сімʼї і яким нам треба було давати роботу, щоб вони не позвільнялися.
Світч в IT
І десь на цьому періоді я почав задумуватись про IT та пішов навчатись. Пройшов два курси по фронтенду. І закінчив їх на 1-му місці рейтингу, бо люблю змагатись!
Після почав наповнювати свій GIT маленькими проєктами та кидати резюме компаніям. Побував на неадекватних технічних співбесідах, і на адекватних з відмовами.
Врешті-решт, в кінці цього тернистого шляху знайшов свою компанію, де й працюю зараз. З крутим відношенням до себе і крутим колективом. Цікавим проєктом та купою викликів для себе: як по технічній частині, так і по англійській мові. Бо в компанії тільки 1 людина крім мене розмовляє українською. Всі інші тільки англійською!
Дякую всім, хто дочитав до цього моменту! І дякую моїй компанії, яку я можу назвати своєю другою сім’єю!
PS. Для тих хто тільки починає свій шлях в IT — англійська, англійська та ще раз англійська. Ще до того, як ви почали вивчати технічну частину!
Favbet Tech – це ІТ-компанія зі 100% українською ДНК, що створює досконалі сервіси для iGaming і Betting з використанням передових технологій та надає доступ до них. Favbet Tech розробляє інноваційне програмне забезпечення через складну багатокомпонентну платформу, яка здатна витримувати величезні навантаження та створювати унікальний досвід для гравців.
Цей матеріал – не редакційний, це – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: